Михайло Сцельніков фактично визнав, що вбив його на замовлення Росії й тепер чекає на обмін. Отже, замовники злочину обіцяли, що витягнуть. Подадуть у списки найближчим часом. Спокійний голос підозрюваного і впевненість, що Росія його порятує попри все, звучить як запрошення до наступних вбивств. Недарма роками гуляє легенда про так звані "списки Портнова", які колишній юрист Януковича складав якраз під повномасштабне вторгнення для Росії. Мета була одна — дати мітки понаєхавшим окупантам, на які самі адреси патріотів, активістів, військових медійників треба приходити. І виводити в ближні кущі на розстріли.Тож оцей спіч ймовірного вбивці — ніщо інше як запрошення для інших потенційних злочинців. Що ось, їм нічого не буде і їх все одно звільнять за обмінами. А отже —  подібні замахи будуть продовжуватися.Тим паче росіяни чітко розуміють, що скільки б разів вони не витягували Януковича з новими зубними протезами, його мало хто сприймає серйозно. Скільки це опудало не витягуй, але не складається з тим, аби додати форми легітимності вимозі Путіна про зміну ненависного режиму в Україні. Інша справа — українська пасіонарна частина, та сама, якій постійно не все одно. Хто регулярно ходив на майдани, хто вступав до самооборони, потім до тероборони, хто волонтерив для війська не шкодуючи себе. А ще постійно витягував питання мови, віри, євроінтеграції — тобто все те, що муляє око Кремлю і не дає Путіну вже довгі роки намертво привʼязати нас до себе та проголосити СРСР 2.0.Яскраві патріоти, — як Андрій Парубій — що приходять до влади не заради криптовалюти та пентхаусів в Дубаї, а саме для ідеї та розбудови державності. Тому жорстока розправа з політиком, чия роль в утвердженні української мови як державної та отриманні Томоса — просто феноменальна в той момент, коли Путін поїхав на поклони до китайського Сі, і намагається видати із себе лідера першого ешелону — все це дуже невипадково. Читайте також: Убивство Парубія. Чому Telegram треба закритиОкремо варто звернути увагу на легенду з якою кілер Сцельников вийшов на люди. Мовляв, хотів помститись владі, та і було байдуже кого вбивати. А тепер поїде в Росію і там розшукає тіло загиблого під Бахмутом сина, українського військовослужбовця.Легенда, яка мала розчулити десятки тисяч родичів військових, що чекають так само тіло рідної людини або шукають близьких у списках полонених — за задумом мала внести додатковий розкол в українське суспільство. Утім щемна історія помсти непублічному уже кілька років опозиціонеру дала збій на щирій розповіді першої дружини і мами того самого загиблого під Бахмутом сина. Письменниця та журналістка Олена Чернінька розказала, що батько покинув сина ще малою дитиною. Тривалий час вони взагалі не спілкувались, бо не було про що. "Один був патріот, а інший — ні". Це зізнання жінки, якій роз'ятрили досить свіжі рани, потрібне, аби не було ілюзій. І не множився хейт у бік родин військових. Бо знаєте, через державну політику у сфері мобілізації та термінів служби на людей у формі все більше дивляться косо. А тут ще така історія зі свідомим убивством одного із найбільш тригерних для умовного антимайдану українських політиків. Разом укупі — це добре нагадування, як у 2014 році попри перший страх війни, ми все ж мислили трохи категоріями державності. І на перших парламентських виборах вибрали цілком непоганих депутатів, які дали й безвіз, і деяку впевненість у завтрашньому дні. Утім у 2019 році, через кілька років відносно ситого життя мода на інтернет-популізм привели до влади тих, хто висміював дикцію Парубія та глумився над Революцією гідності, Томосом та Майданом. Читайте також: Андрій Парубій. In memoriamТож ні — ми загрузли у болоті не лише тому, що організатори хотіли реваншу і жити, як раніше — з "голубими огоньками", кремлівськими корпоративами та Лепсом на сімейних святах. Ми самі захотіли його масово, бо здавалось, що це було просте рішення.Тому Росія вирішила підбити моральний дух тих, хто тримає на спинах нашу незалежність — піти та вбивати яскравих пасіонаріїв. Помиляються кремлівські ідеологи лиш в одному. Те, що посіяв той же Парубій, уже проросло. І вже є люди, для яких мова та наша церква — звична і буденна річ, яка добре лягла у ДНК. Тож всіх не повбивають — обмінних списків не вистачить. Але якщо ми уже говоримо про вбивцю Парубія — ця особа точно має отримати довічне в Україні, щоб була добра наука потенційним терористам, які живуть по сусідству з іншими привабливими для Москви мішенями. Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.