Танці з бубнами навколо Донні вже дратують самих танцюристів – і Макрон і Мерц, і навіть спокійний фінський Стубб, вже рубають правду-матку і не стримуються.

Тим, хто все ще сподівається на якісь припинення та «пісділи» не скажу нового - нагадаю свій пост 2 тижні тому в основних тезах:

«Забагато слів про підсумки 18.08.2025 у Вашингтоні. А що насправді? В жорсткій та цинічній реальній рамці? Життя і міжнародна політика під час такої війни – субстанція дуже цинічна (це до речі краще за всіх розуміють військові)».

Ступінь цинізму у світовій політиці наразі позамежна – краще сказати російською «запрєдєльная».

Я стверджую, що припинення війни в будь-якій формі зараз, в цей період часу, невигідне нікому, крім Трампа, який хоче Нобеля.

Європа. На рівні своїх лідерів однозначно розуміє, що продовження війни на українському фронті – це благо для них, це дає їм додатковий час для підготовки для наступного нападу РФ на них. Поки на нашому фронті активні дії – у РФ менше військ та інших можливостей для розширення війни на країни ЄС. Європі потрібен рік-два-три... І цей час їй може дати тільки Україна.

Путінська РФ. Тут все ясно. не будемо даремно витрачати слова.

Україна. Ми не можемо не розуміти, що тривале перемир'я або «перерва» у військових діях:

• розслабить ЄС (а всередині нього буде грати Путін);
• знищить санкційний режим;
• створить внутрішні проблеми з фінансовою допомогою всередині країн ЄС;
• створить умови для зовнішнього тиску на Україну задля проведення виборів, що призведе до внутрішнього політичного хаосу,
• надовго закриє можливості перемоги і звільнення окупованих територій тощо.

І нарешті, все це створить для Путіна можливості знищити нас після закінчення цієї «перерви», а її тривалістю буде керувати саме він...

Вибачте. Я все розумію. Все. Я більше 11 років як втратив свій дім. Але хтось все ж має це сказати. Війна до спільної з ЄС перемоги над Путінським режимом – це єдина розумна перспектива.

Саме тому треба говорити не про параметри майбутнього миру (бо рано), а про параметри і складові майбутньої перемоги. Це можливо. Ми вже закінчили з меншовартістю. Вікова історія постійних поразок України завершилася. Ми вже стали нацією переможців. Треба довести до логічного кінця цю історичну війну...

Ми з вами – наші покоління – будемо пишатися, що були учасниками цих подій – всі, в тому числі ті, хто віддав і ще віддасть за перемогу життя. Звідти, з неба. «Такіє, брате, часи настали»...