Прочитав ото дивний текст Валерія Пекаря про те, що немає, мовляв, добра і зла, тобто абсолютних цінностей, є лише інтереси. Мораль – це суто конструкт авраамічних релігій, решті світу вона невідома. Світ складний і непривітний, жодного порядку в ньому не існує, лише суцільний безлад.

Отже, спиратися можна лише на славне минуле, бо ми є нащадками «жорстоких, затятих, кмітливих, винахідливих, безстрашних, брутальних, розумних, згуртованих, зухвалих», які колись підкорили собі світ (мабуть, з натяком, що «можемо повторити»). Бодай, втома від війни та криз, а також трампизм даються в знаки.

Оця нова інтелектуальна дикість – найгірший прояв часу, в якому ми опинилися після 5 листопада 2024 року. І вона ллє воду на млин трампизму, сприяючи його подальшому закріпленню. З таких невірних вхідних, фальшивих передумов не можна отримати нічого доброго.

По-перше.

Абсолютно всі відомі нам культури мали стабільні моральні коди, системи суспільних норм, більш менш схожі між собою. Це доводить, що мораль – не монополія якоїсь однієї релігійної традиції, а універсальний продукт людського співжиття.

Такі системи існували задовго до християнства. Достатньо подивитись Папірус Ані, створений приблизно в 1250 році до н.е. Там є геть усе, що вважається християнською мораллю, і навіть крутіше. Бо «я не змушував інших плакати», «не хитрував», «не сердився без причини», «не ліз не у свої справи» – це чесноти. Якими пишається людина після смерті, чиє серце буде зважено відповідно до справ, що вона їх зробила за життя.

Якщо відкинути ритуали, символи й міфологію – ядро моралі всюди однакове. Від шумерів до інуїтів. Суть одна: виживання громади можливе тільки тоді, коли діють базові правила довіри, справедливості й співпраці.

Я не бачу, яким чином оці релятивізація моралі, втрата спільних орієнтирів, розмивання міжнародного права можуть допомогти комусь, крім агресорів, диктаторів та апологетів насильства. Це ж зброя проти відповідальності.

Нібито очевидно, що в інтересах самозбереження людства акурат шукати дієву систему захисту від тих, хто не має гальм і діє виключно у своїх інтересах. У світі, де «все відносно», нам просто не вижити.

По-друге.

Ідея про якусь виключну зухвалість європейців, яка буцімто стала запорукою їхнього успіху, також дурнувата, бо спирається на ненаукову картину світу. Науковий підхід полягає в тому, щоб шукати системні фактори.

Ми ж не думаємо, що літаки літають тому, що таким є «характер» металу, правда? У реальності працюють аеродинаміка, двигун та паливо.
Успіх Європи було забезпечено її географією та ресурсами. А також постійною конкуренцією, яка теж виникла з географії, бо політична роздробленість підживлювала гонку інновацій.

Однак фундамент сучасної цивілізації не був створений у Європі. Її гегемонія у світі обмежується лише кількома століттями, це ніщо в історичному вимірі. Щодо Риму, він був регіональною супер-державою, але не контролював увесь світ і навіть не знав про існування його великої частини. До того ж, Рим багато чого запозичив від Месопотамії, Єгипту, Близького Сходу, Персії, Індії та Китаю.

Щодо її модерного успіху, він полягав акурат у створенні системи міжнародних правил. Яка виникла від шоку двох світових війн, але також спиралася на ідеї гуманізму та лібералізму, які не є релігійними за своїм походженням.

Світ, де цінності є відносними, рулять інтереси та виграють ті, хто є жорстоким та зухвалим, це світ, де виграють покидьки на кшталт Путіна, Сі і Трампа.

Так, я розумію, що проповідь міжнародного права, гуманізму та лібералізму нічого не буде варта, якщо немає кому відстояти їх. Але тягнути світ назад у релігійні війни та право сильних – це значить заздалегідь програти.