З 1 вересня в Україні набрав чинності закон «Про лобіювання» та запрацював Реєстр прозорості лобістів. Уперше держава намагається врегулювати те, що раніше відбувалося підкилимно і незаконно: вплив бізнесу та різних груп інтересів на ухвалення рішень влади. 

Відтепер ті, хто хочуть просувати інтереси бізнесу чи певних галузей, мають робити це відкрито: зареєструватися, подавати звіти про витрати та фіксувати свої звернення до депутатів і урядовців. Цей процес контролюватиме Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). 

По суті, виведення лобізму з «тіні» для України є своєрідним домашнім завданням на шляху євроінтеграції. Саме тому запуск закону і реєстру – не лише формальність, а крок, який підвищує рівень довіри до нашої політики та економіки, як із боку співгромадян, так і європейських союзників.

Нардеп від «Слуги народу», голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов у інтерв'ю «Главкому» пояснив, як саме працюватиме Реєстр прозорості, де межі лобізму та активізму, та чи не перетвориться новий закон на формальність.

Що зміниться для влади та суспільства після запуску закону «Про лобіювання»?

Передусім треба розуміти, чому Верховна Рада ухвалила цей закон. Це було однією з рекомендацій Єврокомісії для отримання статусу кандидата в члени ЄС. Лобізм в українському суспільстві часто асоціюється з корупцією. Проте це різні речі. Лобіювання – це легальний та прозорий вплив на ухвалення рішень у державі, зокрема, на прийняття, зміну чи скасування нормативно-правових актів.

Бізнес, який зацікавлений в цьому, зможе офіційно звертатися до депутатів, міністрів чи інших суб’єктів правотворчості. Для цього потрібно зареєструватися у Реєстрі прозорості, який веде НАЗК. Усі звернення та витрати на лобістську діяльність відображаються у звітах раз на пів року – і ці дані будуть відкритими для суспільства.

Чому саме на НАЗК поклали обовʼязки контролю за лобіюванням і створення Реєстру? Чи розглядалися інші варіанти?

Розглядали різні органи, у тому числі Міністерство юстиції, але зупинилися на НАЗК. Це незалежний орган з особливим порядком призначення керівника, зовнішнім аудитом і підтримкою міжнародних партнерів. До речі, створення реєстру профінансоване за рахунок міжнародної технічної допомоги (Реєстр прозорості фінансується за рахунок проєкту «Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості» (UK Digit), що впроваджує Фонд Євразія та фінансує UK Dev. Зокрема, на розробку Реєстру вже освоєно $196 тис. Іще планується витратити $34,4 тис. на закупівлю серверів і $8,1 тис. – програмне забезпечення – «Главком»).

На мою думку, у перспективі, коли ринок лобістів стане зрілим, можна буде розглянути створення саморегульованих організацій на кшталт Національної асоціації нотаріусів чи адвокатів, які самостійно зможуть встановлювати етичні стандарти.

У НАЗК достатньо ресурсів, щоб забезпечити функціонування нового напрямку? 

Краще запитати у них. Жоден орган в Україні не скаже, що має достатньо ресурсів. Але допомога міжнародних партнерів дозволяє НАЗК почати роботу. Можливо, доведеться збільшувати штат, бо перевірка даних і моніторинг – процеси об’ємні.

Які механізми контролю передбачені, аби новий реєстр не перетворився на формальність?

Є процедура моніторингу від НАЗК. Якщо будуть скарги або виявлять порушення – відсутність реєстрації чи неправдиві дані – агентство реагуватиме.

Чи не бачите ви ризику, що лобізм в Україні узаконили, а «сіра» корупційна складова так і залишиться?

Ні. Лобізм і корупція – це різні речі. Лобізм регулює легальний та прозорий вплив, а корупція завжди відбувається поза законом. Реєстр прозорості буде містити відкриту для суспільства інформацію про діяльність лобістів, а тому не може легалізувати корупцію.

Один із потенційних ризиків – відсутність у законі про лобіювання визначення «адвокації» (діяльність з представництва та захисту інтересів клієнта). По суті, це дає можливість маніпулювати цим визначенням і прикривати лобіювання. Яка ваша думка?

У законі є чітке визначення лобізму: якщо особа, яка займається господарською діяльністю, впливає на ухвалення нормативно-правових актів у державі і внаслідок цього отримує вигоди – гроші, пільги, переваги – це лобізм. Якщо ж ідеться про ініціативи без вигоди, про ініціативи не пов’язані з господарською діяльністю, наприклад, збільшення зелених насаджень у місті, – це не лобізм.

А якщо активісти виходять під парламент чи Офіс президента – це лобізм?

Ні, це громадська позиція. Але якщо будь-яка особа – громадська організація, приватне підприємство чи підприємець – впливає на мене як на народного депутата, переконуючи прийняти законопроєкт, внести зміни або скасувати закон, і при цьому отримує гроші, пільги чи інші переваги від цього, – це лобізм. Якщо ж ніяких вигод немає, незалежно від місця чи форми активності, – це не лобізм. Це вираження громадської позиції, участь в політичному діалозі або відстоювання соціально значущих тем.

Представники бізнес-асоціацій і різних федерацій – лобісти?  

Так, і вони цього прагнуть, щоб представляти інтереси своїх членів. Я знаю асоціації, які навіть хотіли бути серед перших у реєстрі. Вони зацікавлені працювати прозоро, отримати легальні інструменти – право на лобістські запити, участь у комітетах, підготовку аналітичних матеріалів.

Громадські організації, які отримують фінансування за рахунок іноземних грантів, – лобісти?  

Ні. Закон чітко визначає лобізм як діяльність з комерційним інтересом. Отримання міжнародної технічної допомоги теж не є лобізмом.

Які санкції передбачені законом за порушення нових правил?

Передусім штрафи – за діяльність без реєстрації чи несвоєчасне подання звітів. Це адміністративна відповідальність. Але я вважаю, що на початковому етапі НАЗК має зосередитися на роз’ясненнях і формуванні культури лобіювання, а не на відповідальності за порушення.

Кароліна Терещенко, «Главком»