Сьогодні він буде коротким, з кількох напрямків Східної операційної зони.

1. Сумський напрямок (він же Північнослобожанський)

Тривають бойові дії в тактичній зоні по всьому периметру вклинення військ противника у прикордонній смузі Сумської області України. Кілька «рутинних» спроб противника взяти під контроль Юнаківку та Варачине завершилися для нього тим, що штурмові підрозділи противника, очевидно, зуміли таки просунутися в південній частині Юнаківки, але прорватися на Варачине їм не вдалося. У свою чергу, ЗСУ в західній частині вклинення не зуміли просунутися в напрямку Кіндратівка – Костянтинівка і Андріївка – Олексіївка.

Але у напрямку Безсалівка – Волфине ЗСУ спромоглися повністю вибити ворога з Безсалівки, відновивши положення по державному кордону та звільнивши до 1-1,2 квадратних кілометрів української території, при цьому утримавши, власне вклинення на російській території на схід від села Тьоткіно.

Таким чином, можна констатувати, що після багатьох тижнів боїв, які дорого обійшлися противнику, все ж вдалося повністю зайняти багатостраждальне село Юнаківка. Своєю чергою, ЗСУ вдалося ліквідувати досить загрозливе вклинення противника на схід від Тьоткіно.

2. Куп'янський напрямок

Тривають запеклі бої на північний захід від Куп'янська та на північних околицях міста. У командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, очевидно, є досить жорсткий наказ від свого Генштабу – за всяку ціну, увірватися в місто і закріпитися там найближчим часом. Крім того, противник активізувався і у смузі 1-ї танкової армії (ТА), на схід і південь від міста (це, треба розуміти, відбувається, головним чином, з метою недопущення посилення гарнізону міста за рахунок частин і підрозділів з плацдарму на схід від Куп'янська).

На практиці це виглядає так:

• Передові підрозділи противника (ймовірно зі складу 47-ї танкової дивізіїтд 1-ї танкової армії) атакували в напрямку Степова Новоселівка – Піщане, мали просування до 1 км, вздовж дороги Куп'янськ – Сватове.
• У смузі 4-ї танкової дивізії (також зі складу 1-ї танкової армії) передові підрозділи противника, атакували в напрямку Лозова – Нова Кругляківка, зумівши зайняти дві лісосмуги на схід від останньої.
• А підрозділам зі складу 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА, ймовірно, посилених підрозділами 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), зі складу 1-ї ТА, після контратак ЗСУ на захід від дороги Р-79 (Куп'янськ – Дворічна), все ж таки вдалося прорватись силами кількох штурмових груп за неї, а також утримати свої позиції на північній околиці Куп'янська, в районі міського кладовища.
• На даний момент невеликі штурмові групи противника, які проникли за дорогу, намагаються утриматися у невеликому підліску, навпроти села Радьківка. Крім того, зафіксовано проникнення кількох невеликих піхотних груп противника (у тому числі у форматі диверсійно-розвідувальних груп) у північно-західну частину міста. Більш того, характерно, що російські військовослужбовці з цих груп, дуже активно використовують цивільний одяг для маскування під цивільне населення міста.
• Крім того, штурмові групи зі складу підрозділів 68-ї мотострілецької дивізії продовжують вести запеклі бої на північ від Куп'янська, намагаючись повністю захопити село Кіндрашівка, маючи на увазі, очевидно, прикрити з флангу своїх «колег», які атакують з боку Радьківки у західному напрямку та тих, хто намагається утриматися у північній та північно-західній частинах Куп'янська.

Загальна обстановка на Куп'янському напрямку залишається дуже складною для Збройних Сил України. Очевидно, що командування противника у смузі його 6-ї ЗВА, що діє з плацдарму на північ від Куп'янська, й де на даний момент зосереджені його основні зусилля, намагається за всяку ціну закріпитися у місті.

Показовим, в цьому плані, є дуже активне використання противником диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) зі складу свого «спецназу» як своєрідних «елітних груп проникнення». Ймовірно, йдеться про підрозділи 2-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), можливо, вони посилені підрозділами 16-ї обр СпП.

3. Торецький (Костянтинівський) напрямок

Активні бойові дії тривають на південь від Клебан-Бикського водосховища, а також на його західному та східному кінцях, де активно атакують передові підрозділи 8-ї ЗВА противника (зі складу її 20-ї та 150-ї мсд), а також на північ від Торецька, в смузі 3-го армійського корпусу (АК) противника, посиленого низкою частин та підрозділів зі складу 3-ї ЗВА. Зокрема:

• Атаки передових підрозділів противника (ймовірно зі складу 150-ї мотострілецької дивізії) у напрямку Щербинівка – Катеринівка поки що не призвели до взяття під контроль останньої противником.
• Так само поки закінчились вперті атаки 4-ї омсбр на північний захід від Деліївки, вздовж залізниці. Ворог раніше встиг зайняти обидві лісосмуги вздовж неї (протяжністю близько 1,5 км), але, судячи з усього, не може просунутися далі.
• А ось в смузі 3-го АК, очевидно, противник атакував у напрямку Курдюмівки – Олександро-Шультине. Підрозділам його 72-ї омсбр за підтримки 1307-го мотострілецького полку (МСП) мобілізаційного резерву (МР) вдалося відтіснити українські підрозділи з передових позицій на каналі Сіверський Донець-Донбас на північний захід від Курдюмівки.

Однак повністю захопити Олександро-Шультине противник поки що не зміг, хоча він активно атакує у бік цього села з раніше окупованої Білої Гори та з півдня. Час від часу його окремі штурмові групи прориваються в село, проте надійно закріпитися там не можуть.

4. Добропільський напрямок

Судячи з усього, командування 51-ї ЗВА противника дещо переоцінило власні реальні можливості. Як з'ясувалося, воно не в змозі вирішити відразу два оперативно-тактичних завдання тим набором сил і засобів, які є в його розпорядженні. У зв'язку з цим для тих, хто забув, нагадаю.

Війська 51-ї ЗВА противника мали і продовжують мати своєю головною найближчою метою – прорив у район Шевченка – Білецьке – Родинське – Гришине і блокування з півночі всього району оборони Збройних Сил України в Покровсько-Мирноградській агломерації, шляхом «перерізання» обох доріг, що ведуть з Покровська до Добропілля.

Крім того, їм довелося вирішувати ще одне завдання, що виникло у зв'язку з «експромтом» підрозділів 110-ї та 132-ї омсбр, які раніше прорвалися на 15 км на північ від рубежу Затишок (колишнє Суворове) – Новоторецьке, до дороги Добропілля-Краматорськ (Т-05-14), а саме – утримати це вклинення і його «горловину».

На сьогоднішній день ні те, ні інше завдання не виконано військами 51-ї ЗВА противника. Через що, швидше за все, терміни та графіки всієї його «Покровської наступальної операції», яка явно передбачає синхронні дії 2-ї, частини сил 41-ї ЗВА з діями самої 51-ї ЗВА, зриваються. Більш того, за деякими фрагментарними відомостями (підтвердження, яких, втім, я поки не знайшов у відкритих джерелах), вороже командування було змушене стягнути на цей напрямок (саме в смугу 51-ї ЗВА) додаткові сили і засоби для «вирівнювання обстановки».

Не можу сказати, що саме командування 51-ї ЗВА у цьому плані було бездіяльним або нічого не робило. Противник у цій смузі активно маневрував своїми оперативними та тактичними резервами, продовжував спроби атакувати на ряді напрямків з метою утримання вклинення і особливо його «горловини», продовжуючи при цьому штурмувати Родинське і Красний Лиман (у рамках свого основного завдання) і навіть мав певні успіхи у цій справі. Однак, як з'ясувалося, всього цього було недостатньо...

Коли противнику після значного скорочення його вклинення все ж вдалося трохи розширити його «горловину», просунувшись на північ від Заповідного (колишня Никанорівка), зайнявши Маяк, Паньківку, Нове Шахове і дійшовши до західних околиць Шахового, здавалося, що 51-ша ЗВА противника все ж змогла вирішити хоча б одне з двох завдань – утримати залишки свого вклинення на Добропільському напрямку. Я саме так й написав добросовісно у попередніх своїх оглядах.

Але ситуація продовжувала розвиватися. І аж ніяк не на краще для противника. Буквально кілька днів тому (десь 4-5 вересня) ЗСУ знову контратакували «горловину» ворожого вклинення. Щоправда, цього разу не у напрямку Заповідне – Маяк, як це було раніше, а перемістивши свої зусилля на південний схід, із Заповідного у бік Федорівки. У результаті – їм вдалося прорватися до останньої та Бойківки, звільнивши приблизно до 8 квадратних кілометрів.

Більше того, одночасно з цим ЗСУ контратакували у напрямку Володимирівка – Новоторецьке, зумівши знову вийти на Паньківку та Маяк. Є навіть (хоча поки що не підтверджена) інформація про те, що передові підрозділи ЗСУ дійшли до самого Новоторецького.

Тим, хто стежить за перипетіями на Добропільському напрямку, не потрібно пояснювати, що все це означає. Це означає, що підрозділи як мінімум двох бригад противника (110-ї та 132-ї омсбр) цілком реально можуть опинитися в повному оточенні.

Більш того, цілком можливо, що там можуть виявитись і деякі підрозділи 1-ї омсбр і 39-ї омсбр (зі складу 68-го армійського корпусу), раніше переміщені командуванням 51-ї ЗВА на «верхівку» вклинення і в районі його «горловини» для вирішення завдання по його утриманню. Відстань від Заповідного (колишня Никанорівка) до Паньківки становить до 4,15 км, між Федорівкою і Новоторецьким ще менше – 3,6 км.

Однак не поспішатимемо. Судячи з усього, події на Добропільському напрямку розвиваються дуже динамічно і їх кінцевий результат ще не визначений.

5. Покровський напрямок

Тут (смуга 2-ї ЗВА і правий фланг 41-ї ЗВА), судячи з усього, противник ще продовжує готуватися до «штурму Покровська». Саме:

• Намагається якомога глибше «інфільтруватися» у південно-західні райони міста своїми малими та надмалими диверсійно-розвідувальними групами (на даний момент вони фіксуються в районі селища Звірове, у районі вулиці Київської, а також на Леонтовича і Троянді). Історія така сама, як і у Куп'янську – прихована інфільтрація (проникнення) «розсипом», закріплення, потім підтягування та накопичення підкріплення.

На даний момент ЗСУ поки що вдається не допустити значного накопичення противника на цій місцевості, але ті, хто вже проник, там присутні. Вони, час від часу, знищуються, але на зміну знищеним знову потроху повзуть нові. Проблема полягає в тому, що через недостатність боєздатної піхоти ЗСУ поки що не можуть одночасно і повністю вибити їх звідти та забезпечити суцільну лінію оборони, через яку не пройдуть жодні «інфільтратори». Тому доводиться це робити поступово, а це, своєю чергою, дає ворогу час для проникнення все більшою кількістю диверсійно-розвідувальних груп, а також малими та так званими надмалими штурмовими групами.

• Також вельми дискусійними з точки зору ефективності є спроби 2-ї ЗВА противника попередньо підвищити свої «стартові» можливості з організації та проведення штурмових дій проти Покровського району оборони Збройних Сил України, які її частини та підрозділи ведуть на південний захід від міста (з рубежу Удачне-Котлине).

Якщо у районі Котлине противнику вдалося зайняти промислову зону на схід від села і прорватися до агрофірми «Коваліха», то 15-та омсбр противника у районі Удачного, очевидно, занадто поспішала. Після того, як її підрозділи зайняли Удачне, через тиждень їх звідти вибило раптовою контратакою ЗСУ.

У цілому подальший розвиток ситуації безпосередньо на Покровському напрямку, на даний момент, очевидно, безпосередньо залежить від ситуації на Добропільському напрямку (в смузі дії 51-ї ЗВА противника).

Якщо командування 51-ї ЗВА і всього угруповання військ (УВ) противника «Центр» «спалить» там всі свої резерви, підготовлені до штурму самої агломерації, то очевидно, що нібито «майже зумовлений» успіх всієї їх «Покровської наступальної операції» стане радше гіпотетичним...