Після переговорів російського диктатора та президента США Трампа на Алясці у низці західних ЗМІ з’явилася інформація про ультиматуми Путіна для завершення війни.

Зокрема, міжнародна агенція Reuters опублікувала список вимог Путіна до України. За словами джерел, вимоги диктатора стосується територій Донецької і Луганської областей, які контролюються Силами оборони України.

Україна, за словами Путіна, має відвести війська з Донецької та Луганської областей. Натомість Росія заморозить лінію фронту на півдні (Херсон, Запоріжжя). Крім того, Москва також готова повернути невеликі ділянки Харківської та Сумської областей України, які вона контролює.

Днями, за підсумками свого візиту до Китаю, російський диктатор заявив, що він начебто «готовий домовитися про прийнятний варіант» завершення війни проти України. А інакше «добиватиметься цілей збройним шляхом».

«Мені видається, що якщо здоровий глузд переможе, домовитися про прийнятний варіант припинення цього конфлікту можливо», – заявив російський диктатор.

Важливо зазначити, що йдеться про приблизно 33% території Донецької області, які наразі контролюються Силами оборони України. Вони є найукріпленішими фортецями СОУ, які формувалися ще з 2014 року. Тобто, Путін фактично заявив про бажання без крові взяти те, що не зміг захопити за 11 років війни.

На моє переконання, вихід із Донбасу несе одразу безліч ризиків для України.

Одним із таких ризиків є те, що міста, які залишаються на підконтрольній частині Донбасу, – це промислові центри.

Причому зазначу, що саме Слов’янсько-Краматорська агломерація – це зосередження основних підприємств важкої металургії, переробної металургії, хімічної тощо. Це промислове серце Донбасу. Плюс Слов’янськ – це поклади сланцевого газу.

Ціль росіян у цьому випадку – виключення розв'язання питання енергетичної незалежності України.

Крім того, місцевість навколо Сіверська багата на природні ресурси. Тут розвідано та експлуатується Ямське родовище доломіту, кварцового піску, будівельного піску, крейди, глини, аргілітів. Саме це і приваблює окупантів.

Росіяни докладатимуть максимум зусиль, щоб взяти під контроль усі природні копалини. Тобто можемо говорити про те, що це війна не війна за території, як такі, а війна за контроль над природними ресурсами. Таким чином, можна говорити про те, що Україна вирішує своє політичне та економічне майбутнє. Плюс питання безпеки. Окупанти вперлися фактично у пояс української оборони.

Безпека це ще одна ключова деталь Донбасу. Збудувати нову лінію оборони за межами Донбасу буде дуже складно через рельєф місцевості.

Це степова зона. Досить складно буде тримати ситуацію під контролем, враховуючи тотальну перевагу противника в повітрі. Плюс перевага ворога в кількості ствольної та реактивної артилерії. Це і створює досить серйозні проблеми щодо наявності нової лінії оборони України по умовній Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Нагадаю, президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю Le Point категорично відкинув ідею відмови від окупованих територій, таких як Донбас чи Крим, аргументуючи, що це не принесе миру, а лише посилить позиції Росії для нових атак.

«Він вторгся до частини сходу нашої країни 2014-го, щоб використати його як плацдарм для повної окупації цих регіонів. Якщо завтра ми якимось чином підемо з Донбасу, чого не станеться, ми відкриємо для Путіна незахищений простір поруч із містом з півторамільйонним населенням – Харковом. Він також захопить промисловий центр – Дніпро. Це відкриє перед ним нові можливості», – заявив президент.