Бразилець Гільєрме Рібейро, який вже кілька років воює у ЗСУ, в інтервʼю «Главкому» розповів, чи знав щось про Україну, перш ніж приїхати сюди на війну та чому вирішив воювати саме на боці України. Визнає, його вразила мужність українців під час Революції гідності.

«До 2014 року я справді мало що знав про Україну, але коли почалася ваша Революція гідності, всі новини заповнили події в Україні, і ми побачили, якими є українці, як вони гідно, організовано чинять спротив, які вони сміливі й відчайдушні. Я подумав: які це відважні й класні люди, що повстали за свободу! Після того став уважно стежити за подіями в Україні, вболівав за Україну. І коли почалася повномасштабна війна, вирішив, що треба їхати в Україну і допомогти цим сміливим людям. На жаль, наш президент – комуніст (Луїс Інасіо Лула да Сілва є прихильником лівої ідеології – «Главком») і симпатизує Росії. Але, повірте, більшість бразильців не люблять комуністів, не люблять Росію і добре розуміють, хто агресор у цій війні, а хто жертва і має всі права на захист власної землі», – каже Гільєрме.

Чоловік розповів, хто він за професією, та чим займався у себе на батьківщині, що так легко зібрався на війну. «До того, як почалася повномасштабна війна, я був військовим бразильської армії – інструктором з вогневого бою. Взагалі у мене, як би це сказати… «військова кров». Я навіть мав хобі – збирав маленькі пластикові діарами з танчиками, літачками, артилерією, солдатами», – зазначив військовий.

На батьківщині, в Бразилії, у Гільєрме є донька та батько. Він просто сказав їм, що мусить їхати в Україну. «У Бразилії в мене є донька Сара, я виховував її сам. Їй 17 років. Мама моя померла під час коронавірусної пандемії. Батько старенький, він живе неподалік Сан-Паулу. Я їм із Сарою допомагаю. Як поставилися? Я сказав, що їду в Україну – і поїхав», – зазначив він.

Гільєрме також розповів про про найсильніші враження, які назавжди залишиться в пам’яті за кілька років боїв. Був епізод, коли у підрозділу артилерійської підтримки закінчились набої, а російська артилерія не замовкала. В результаті окупанти підпалили Серебрянський ліс.

«Першим підрозділом, в якому мені довелося воювати, ще з літа 2022 року, була «Карпатська Січ». В одному з боїв я отримав кульове поранення в ногу. Поранення було не дуже серйозним, тому я знову пішов у піхоту. Але обрав інший підрозділ – підписав контракт з Другим інтернаціональним легіоном. Воював у Серебрянському лісництві (Другий інтеранціональний легіон був одним з підрозділів, що тримав оборону в лісництві, важливому рубежі на межі Луганщини і Харківщини, з червня 2023 року по кінець серпня 2024-го – «Главком»). Ми класно закопалися, укріпилися в лісі й трималися дуже потужно, відбивали штурм за штурмом. Але в липні 2024 року в тих підрозділів, які нас прикривали, не залишилося артилерійських снарядів, а у росіян снаряди були, і вони просто гатили по наших позиціях артилерією і зробили все, щоб підпалити ліс», – розповідає захисник. 

Минулого року він змінив підрозділ. Тепер служить у Другому інтернаціональному легіоні, адже тамтешні інструктори та комадири бережуть людей та тримають їх обізнаними в ситуації, даючи чіткі інструкції. «Бачте, бразильська армія, досвід служби в якій я маю, все-таки побудована на натовських стандартах. Коли я потрапив у свій перший підрозділ тут, в Україні, то відчув «совєтський» дух командирів: якщо ти зайняв позицію, то тримай її на смерть, «ні кроку назад», незважаючи на те, чи дуже потрібна та позиція і скільки людей буде за неї втрачено. Я бачив такий, із моєї точки зору, неправильний підхід.  Потрапивши в Інтернаціональний легіон, я зробив для себе відкриття: виявляється, українська армія є іншою – тут людяне ставлення, дають більше інформації про бойове завдання, ми обізнані з ситуацією перед боєм. Віднедавна я в підрозділі дронарів, то тут взагалі вишукана компанія, високоінтелектуальна», – каже Гільєрме Рібейро.

Раніше «Главком» розповідав, як італієць вивчив українську та воює в ЗСУ. «Тепер це і моя війна» – говорить 29-річний італієць Юрі Превіталі. У 2023 році він покинув рідний дім і, не маючи жодного військового досвіду, приїхав воювати за Україну. Доброволець пройшов навчання, вступив до легіону «Карпатська Січ» і тепер захищає Україну від РФ разом із нашими бійцями.