Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Когута.

Про це повідомляє «Главком» із посиланням на повідомлення Великолюбінської громади та текст петиції на сайті президента України.

Старший солдат Володимир Богданович Когут народився у селі Поріччя в Івано-Франківській селищній територіальній громаді Яворівського району Львівської області, де і проживав. Навчався у Великолюбінській школі. Після закінчення вступив у коледж у Львові, де здобув професію автослюсаря.

Далі була строкова служба у Збройних Силах України у м. Києві в Національній гвардії України.

На початку повномасштабного вторгнення без вагань вступив до територіальної оборони, але надовго там не хотів затримуватися, казав, що це не для нього. Рвався на фронт. Кожного дня, протягом місяця, ходив до військкомату, але щоразу йому відмовляли. Володимир не здавався і був наполегливим і, нарешті 16 квітня 2022 року його взяли добровольцем у 24 ОМБр імені короля Данила.

24 квітня 2022 року брав участь в активних боях в районі міста Золоте Луганської області де зазнав важкого поранення. Після лікування, незважаючи на стан здоров’я, не дочекавшись завершення реабілітації, прийняв рішення повернутися до виконання свого обов’язку – захищати Батьківщину.

З вересня 2022 року виконував завдання зі звільнення Херсонської області. В листопаді 2022 року тримає оборону н.п. Кліщіївка Донецької області, де 23 грудня 2022 року отримує чергове поранення (контузію), потратив у госпіталь. 

У березні 2023 року старший солдат Когут Володимир Богданович, знову повернувся до служби в рідну 24 окрему механізовану бригаду ім. Короля Данила, яка в той час вела активні бої біля села Північне, Донецької області.

26 березня 2023 року, у віці 30 років, кулеметник розвідувального взводу Володимир Когут прийняв свій останній бій в районі н.п. Північне, внаслідок наступальних дій ворога, під масованим мінометним обстрілом отримав поранення несумісні із життям.

За час служби у війську, Володимир Когут завжди відзначався своєю хоробрістю та відвагою, був надійним побратимом. Під час виконання складних завдань проявляв неабияку мужність та героїзм, зарекомендував себе виключно, як грамотний, дисциплінований та працелюбний військовослужбовець. До виконання службових обов’язків ставився сумлінно та відповідально.

Посмертно нагороджений орденом 24 ОМБр імені «Короля Данила» «Хрест Героя» та Орденом Богдана Хмельницького III ступеня «За мужність» (Указ Президента України №128/2024).

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.