Недоімперія зі скреготом, недолуго, з величезною кров’ю, але реалізує свій стратегічний задум: Україна має бути під Росією, або її не має бути взагалі.

Проблема у тому, що Росія за умови продовження торгівлі енергоносіями з країнами БРІКС та ЄС має і буде мати ресурси не тільки для продовження війни, але й для її інтенсифікації.

По ракетах особливого прориву від РФ не очікую, але от по безпілотниках типу «шахед» та модифікаціям – цілком можливо. Ворог постійно нарощує виробництво шахедів, модернізує їх і покращує тактику застосовування. Натомість, ні Україна, ні наші партнери за три з половиною роки війни так і не знайшли надійної і дешевої протидії цим безпілотникам.

Що це має бути? Спеціалізовані ЗРК з ракетами, чия вартість співставна з шахедами? Чи повністю автономні багаторазові дрони-перехоплювачи? Чи мала винищувальна авіація? Або все це разом? По ворожий бронетехніці відповідь є. По ворожому флоту також. Навіть по авіації і ракетам є. По шахедах – ні.

Допоки така відповідь відсутня і, відповідно, не реалізовується масове виробництво протидії шахедам, недоімперія буде нарощувати масовість своїх повітряних ударів, перетворюючи Україну у територію, непридатну для життя. Що цілком відповідає задуму Кремля.

Ворог повільно, але просувається вперед. Він посилює повітряний терор проти мирних українців. А от Україні конче не вистачає здобутків, які чітко вказують, що ми і далі здатні триматися і перемагати у перспективі.

Такі маркери були у 2022 та 2023 роках, і вже півтора року як нема (Курська операція як покращення потенційних переговорних позицій не рахується). Зневіра, породжена безладом та корупцією у владі, поступово охоплює країну.

У стратегічному сенсі єдиним варіантом є рішуче і швидке позбавлення Росії ресурсів для ведення війни (яка має поширитися на ЄС) не тільки за рахунок економічних санкцій, а ще й підкріплення їх виконання неофіційними силовими методами. А також паралельний запуск у реалізацію всіх можливих сценаріїв дестабілізації і розпаду РФ, включно з методами спецслужб.

Протиріччя у тому, що США не розуміють безальтернативності такого сценарію. А ЄС хоча й розуміє, але самостійно на нього навряд чи наважиться. Та й ресурсів забракне. Не кажучи вже про єдність.

Якби Трамп був президентом тоді, то він би не був президентом зараз. Що безумовно покращило би ситуацію. Трамп та його оточення вірно обрали Китай головною загрозою для домінування США. Але їхні несистемні дії, які більше схожі на вчинки бариг, а не геополітиків, не дозволяють не те що перемогти, а навіть відчутно натиснути на Китай.

США Рейгана були здатні вирішити таку проблему. США Буша-молодшого – швидше за все, теж. А от США Трампа – ні. І це питання не економічно-воєнної потужності, а якості управлінських еліт.

Як ж сьогодні Європі не вистачає Черчилля... Не вигаданого і піарно роздутого, а справжнього, здатного не тільки проголосити фултонську промову, а й реалізувати її підходи на практиці.