Власноруч створений занепад

Захоплення України для того, щоб нібито відновити колишню російську імперію, як Путін того хотів, не вдалося і вже ясно, що не вдасться. Отримуючи певні тактичні здобутки, РФ не має навіть шансу на стратегічний прорив. Тому війна зараз - у глухому куті, і Росія фактично сама себе привела до занепаду.

Разом з тим, поки що Путін, схоже, не готовий до заморожування лінію фронту, але це лише питання часу. Адже це чи не єдиний не ганебний для нього спосіб припинити виснажливе для Росії та росіян так зване СВО.

Диктатор сподівався, що війна в Україні продемонструє військову потужність Росії і виведе її на рівень наддержави. Але 3,5 роки бойових дій довели, що Росія ніяк не тягне на статус глобального гегемона. Замість потужної нездоланної сили РФ показала вражаючий приклад "національного самоушкодження". 

Про це пише директор програми США в Європейській раді з міжнародних відносин Джеремі Шапіро в журналі The Atlantic.

На думку аналітика, навіть сам факт того, що Росія роками з усіх сил бореться за захоплення сіл на Донбасі, замість того, щоб уже давно контролювати Київ, означає її поразку у війні. 

"У суто військовому плані вдалося не програти і, можливо, Росія навіть прокладає собі шлях до певної виснажливої ​​перемоги на Донбасі. Але навіть якщо вона закріпить свої територіальні здобутки та не пустить Україну в НАТО, Росія здобуде лише піррову перемогу, заклавши своє майбутнє заради кількох розбомблених квадратних кілометрів. Іншими словами, Росія фактично програє війну в Україні - не Україні, а всім", - пише аналітик.

Шапіро звертає увагу на те, що так чи інакше війна закінчиться тим, що на західному кордоні РФ тепер існуватиме радикально ворожа і добре озброєна держава. Це буде постійно болюча рана, що виснажуватиме західний фланг Росії. Окрім того, величезний внутрішній ринок Європи, включно з енергоносіями, тепер надовго буде закритим для російських товарів тоді як сама Росія надовго втратила доступ до західних військових технологій.

"Війна Росії проти України зовсім не зробила її наддержавою, а навпаки, понизила її з рівня потенційної імперії до рівня невдоволеного молодшого партнера Китаю. Це не перемога, а ініційований власними руками занепад", - зазначає Шапіро.

Небажання Кремля навіть обговорювати мирну угоду аналітик пояснює тим, що Путін усвідомив сумну реальність: Росія не здатна досягти результату, на який сподівалася, а без цього закінчення війни стане остаточним підтвердженням її слабкості.

"Росія довела не свою стійкість, а свою майже непотрібність. Росія не перевідкрила своє імперське призначення. Вона виявила лише те, що все ще може руйнувати, і що руйнування - це майже все, що може запропонувати її зовнішня політика", - підсумовує аналітик.

Водночас, нагадаємо, зустріч Трампа з Путіним на Алясці зміцнила позиції російського диктатора, що фактично увімкнуло зелене світло для продовження війни в Україні. Це був пропагандистський тріумф для агресора, який підвищив рівень підтримки диктатора в самій Росії.

Окрім того, після саміту диктаторів у Пекіні на початку вересня Путін повернувся додому натхненним. Адже, як сказав е ксперт з міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко в коментарі УНІАН, з Китаю Путін "привіз максимальне благословення від товариша Сі на ескалацію - як в Україні, так і на Східному фланзі НАТО". Одне зі свідчень того - атака Польщі дронами.

А  виконавчий директор Інституту трансформації Північної Євразії, політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач додав, що отримана Путіним в Пекіні сміливість призвела ще й до того, що вперше з  2022 року росіяни поцілили ракетою в будівлю українського Кабміну.

За його словами, те, що Китай є стратегічним партнером РФ у справі руйнування західного світового порядку - очевидно і вже не піддається сумніву. До своєї гри Сі залучив Путіна, який після повернення з Пекіну набрався нахабства, навіть сміливості для того, щоб діяти рішучіше, виводячи війну на новий етап.

Початок кінця

Тим часом і сторик Ярослав Грицак вважає, що Україна перебуває у завершальній фазі війни, проте він не знає, скільки часу ця фаза ще триватиме.

Таку думку він висловив в інтерв’ю "Українській правді".

"Я думаю, що це початок кінця. Ми в завершальній фазі", - зазначив Грицак.

Говорячи про те, як довго ця фаза може тривати, він провів аналогію з Першою світовою, оскільки ця війна чітко складалася з трьох умовних частин: перша фаза - це бліцкриг, який провалився, далі починається затяжна частина, а третя фаза - це коли вже буде вирішуватися доля війни.

"Я не кажу, що є перемовини, але є справа самих перемовин, це вже про щось говорить", - зазначив історик.

Також Грицак нагадав класичний приклад - Корейську війну. Перемовини почалися 1949 року, а завершилася війна 1953-го, завдяки тому, що помер Сталін. Тому можна припустити, що російська сторона затягуватиме з перемовинами якомога довше, поки Путін при владі, бо цю владу доведеться змусити до ефективного переговорного процесу. Проте коли вже якимось чином ведуться перемовини, це означає, що ми вже десь на початку кінця війни.

А відносно того, що ж буде перемогою у війні для України, історик вважає, що це остаточний вихід із "русского мира", з того простору, в який ми необережно вступили в 1654 році, уклавши Переяславську угоду, потім намагалися вийти з неї декілька разів, але це так і не вдалося. То ж зараз це остання спроба росіян утримати Україну в цьому просторі.

Більше ніколи їм це не вдасться. Адже Росія ослаблена. А ось якби країна-агресор була такою, якою вона себе уявляє, то Україна б не мала шансу.

На думку Грицака, слід врахувати, що  ми не можемо вийти й існувати поза "русским миром" самі. Тому що цей хижак, який є і буде нашим сусідом, - надто небезпечний. Маємо приклад Польщі, Чехії чи балтійських країн, які увійшли в зону Європейської унії чи НАТО. То ж для нас перемога - це вийти з одного світу й увійти в інший світ.

Галина Гірак