Повномасштабне вторгнення росії стало не лише викликом для української правоохоронної системи, а й поштовхом до активізації міжнародної співпраці. Те, що раніше працювало як формальний механізм, тепер перетворилося на один із ключових інструментів у боротьбі з воєнними злочинами, корупцією та кібератаками.

Виклики, спричинені війною, серед яких і розшук та стягнення активів підсанкційних осіб; видача осіб, що вчиняли воєнні злочини на території України чи підтримували російську агресію; здійснення ефективного розслідування кіберзлочинів, а також розслідування корупційних злочинів оптимізували та активізували кооперацію між Україною та низкою держав. Зважаючи на це, Україна продовжує активно укладати угоди про співпрацю з іноземними партнерами. 

До прикладу:

• У 2022 році було створено Спільну слідчу групу для розслідування агресії рф та її воєнних злочинів на території України (Joint Investigation Team (JIT)), серед учасників якої є Польща, Литва, Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, Румунія та Україна. Також у 2023 році до групи приєднався й Європол.
• У 2023 році Європейська прокуратура та Національне антикорупційне бюро України підписали угоду про співпрацю з метою підвищення ефективності розслідувань та попередження корупційних схем, а у 2024-му схожі меморандуми та домовленості Національне антикорупційне бюро України уклало з Національним антикорупційним органом Італії, а також Генеральним директором Департаменту з питань урядування та розбудови миру Японського агентства міжнародного співробітництва тощо.
• Державне бюро розслідувань у своєму звіті про діяльність за 2024 рік теж повідомило про співпрацю з правоохоронними органами інших країн, серед яких Офіс Генерального інспектора Міністерства оборони США, Департамент поліції та прикордонної охорони Естонської Республіки, Європейський інвестиційний банк. 

Цифри говорять самі за себе

Статистичні дані, викладені у звітах Офісу Генерального прокурора за 2021 – перше півріччя 2025 року, свідчать, що в порівнянні з 2021 роком після повномасштабного вторгнення динаміка у застосуванні механізмів міжнародного співробітництва зросла. Так:

• у 2021 році Україна подала 550 запитів про міжнародну допомогу,
• у 2022-му — вже 1002 (майже вдвічі більше),
• у 2024-му — 805 ,
• у першому півріччі 2025 року – вже 388.

У свою чергу, запити про міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях:

• 2021 рік — 550 запитів
• 2022 рік — 1002 запити
• 2023 рік — 612 запитів
• 2024 рік — 805 запитів
• перше півріччя 2025 року — 388 запитів

Запити про надання правової допомоги у проведенні процесуальних дій:

• 2021 рік — 484 запити
• 2022 рік — 388 запитів (виконано 330)
• 2023 рік — 456 запитів (виконано 405)
• 2024 рік — 574 запити (виконано 416)
• перше півріччя 2025 року — 225 запитів.

Не зважаючи на відсутність чіткої щорічної динаміки, ми бачимо, що  після 2022 року міжнародна співпраця у кримінальних провадженнях стала значно активнішою, ніж до повномасштабного вторгнення. Якщо різкий сплеск у 2022 році пояснюється екстреними потребами повномаштабної війни, то в наступні роки відбулося поступове врегулювання та інституціоналізація цих механізмів. Водночас змінився і зміст запитів, дедалі частіше вони стосуються воєнних злочинів, корупційних схем, фінансових махінацій та відмивання коштів, що потребують складнішої та глибшої міжнародної взаємодії.

Саме активізація механізмів міжнародної співпраці між правоохоронними органами на підставі укладених угод між державами у 2024 році дозволив Службі безпеки України та Офісу Генерального прокурора у кооперації з правоохоронцями Республіки Польщі ідентифікувати та затримати російського агента, який сприяв воєнній розвідці рф.

Більше того, завдяки співпраці НАБУ і САП з Міністерством оборони України та відділом із боротьби з кримінальним терором і вбивствами Столичного управління поліції Республіки Польщі в межах механізму міжнародної правової допомоги у 2024 році на території України та Республіки Польщі вдалося провести обшуки в рамках кримінального провадження щодо закупівлі озброєння за завищеними цінами у квітні 2022 — лютому 2023 рр.

У 2025 році успіхом завершилася операція спільної слідчої групи (JIT) Служби безпеки України та правоохоронців Чеської Республіки, в рамках якої вдалося ліквідувати підпільний кол-центр, який обкрадав громадян Європейського Союзу, використовуючи вірусні програми та фейкові інвестиційні платформи.

Цього ж року на території ЄС Служба безпеки спільно зі Службою зовнішньої розвідки України та правоохоронцями Польщі затримали російського пропагандиста, що за вказівкою окупантів займався глорифікацією рф та дискредитував Україну на міжнародній арені. Сприяння державі-агресору полягало в проведенні підривної діяльності проти України, зокрема шляхом організації на території ЄС акцій підтримки росії та підготовки терактів в Україні.

Отже, наведені приклади свідчать про позитивну тенденцію застосування  міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях. Українські правоохоронні органи отримують підтримку з боку іноземних партнерів, а рівень виконання звернень залишається високим. Такий механізм довів свою результативність насамперед у справах щодо воєнних злочинців, пособників російської агресії та у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Втім, навіть такі позитивні досягнення у кооперації між українськими та іноземними правоохоронними органами зазвичай залишають невирішені прогалини для сторони захисту. Так, неврегульованими та проблемними є такі аспекти для сторони захисту, як:

• Дисбаланс у процесі : обвинувачення має доступ до широкого спектра інформації, отриманої через міжнародні канали, тоді як захист часто обмежений у можливостях ознайомлення з цими матеріалами.
• Доступ адвокатів до доказів : документи та дані, що надходять у межах міжнародної правової допомоги, зазвичай концентруються у сторони обвинувачення, що ускладнює формування повноцінної лінії захисту.
• Оцінка допустимості доказів : у різних державах діють різні стандарти їхнього збору. Це створює труднощі для українських судів при визначенні, чи відповідають такі докази вимогам належності, допустимості та достовірності, передбаченим КПК України. У результаті сторона захисту часто позбавлена реальних інструментів для оскарження.
• Організаційні бар’єри : затримки у провадженнях через тривалий міжнародний документообіг, складність комунікації через мовний бар’єр та відмінності у правових процедурах.

Крім того, варто враховувати, що хоча міжнародна правова допомога є важливим механізмом у переслідуванні воєнних злочинців і корупційних схем, іноді цей інструмент може застосовуватися й для сумнівних чи політично мотивованих переслідувань . Це створює ризики зловживань і ще раз підкреслює потребу у чітких гарантіях прав сторони захисту та прозорих механізмах перевірки законності таких дій.

Підсумовуючи, міжнародна співпраця між правоохоронними органами України та іноземними партнерами стала одним із ключових інструментів у боротьбі з воєнними злочинами, корупцією, кіберзлочинністю та іншими формами транснаціональної злочинності. Завдяки оперативному обміну інформацією та злагодженим діям вдалося не лише затримати воєнних злочинців і агентів росії, але й розкрити масштабні корупційні та фінансові схеми, а також захистити громадян ЄС від кібершахрайства. Це підтверджує ефективність інструментів міжнародної правової допомоги у реаліях воєнних викликів. Водночас не можна ігнорувати й проблемні аспекти. Попри очевидні результати, міжнародна співпраця у кримінальних провадженнях нерідко супроводжується дисбалансом процесуальних можливостей: обвинувачення отримує ширший доступ до інформації, тоді як захист має обмежені інструменти для роботи з нею. Ситуацію ускладнюють відмінності у правових стандартах різних країн, затяжні бюрократичні процедури, мовні та культурні бар’єри, а також питання захисту персональних даних. Додаткову загрозу становлять випадки, коли міжнародні механізми можуть застосовуватися не заради справедливості, а для політично мотивованого чи іншого переслідування.

Авторка – Анастасія Діденко , радниця Юридичної групи LCF

Співавторка – Анастасія Савчук , молодша юристка Юридичної групи LCF