Верховна Рада ухвалила закон, який встановлює адміністративну відповідальність для всіх посадовців і особливо міністрів за неявку на виклик парламенту без поважних причин. Тепер за це їм загрожує штраф від 13 до 17 тис. грн. 

Протягом 2024–2025 років Рада викликала щонайменше 21 посадовця, переважно міністрів. І лише в половині випадків ті, на кого чекали, зʼявлялись до депутатів. Дехто ігнорував запрошення в Раду навіть без жодного пояснення. 

Та штрафувати за неявку – рішення лише частини проблеми в ситуації, коли бракує інструментів парламентського контролю над урядом. Так через недостатньо чіткі положення Регламенту дехто з посадовців просто затягував із візитом, а хтось обмежувався приходом лише на Погоджувальну раду, де не можуть бути присутні всі нардепи, а є тільки керівництво фракцій і груп. Крім того, часто запрошені особи виступали з трибуни та йшли, не відповівши на запитання народних депутатів, бо це «не передбачено Регламентом». 

«Чесно» розповідає, кого і чому нардепи викликали найчастіше за останні роки, хто ігнорував виклики без поважних причин, та які ще проблеми є у відносинах Ради з урядом. 

Ігнор Ради

Нардепи можуть вимагати присутності будь-кого з посадовців на засіданнях Ради -– для цього треба лише 150 голосів за, після чого спікер направляє офіційне запрошення. 

За підрахунками «Чесно», за 2024 і 2025 роки Рада викликала щонайменше 21 посадовця, зокрема 13 разів – міністрів. Проте лише в 10 з 21 випадку запрошені зʼявлялися на засідання. 

Причини не приходити були досить різні. У деяких випадках виправданням слугувало те, що запрошена особа саме перебуває у відрядженні чи має робочі зустрічі. Так, приміром, ще у квітні 2024-го Рада викликала тодішнього міністра інфраструктури Олександра Кубракова та голову Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафу Найєма щодо захисту критичної інфраструктури від російських атак. 

Ініціатор виклику Дмитро Разумков тоді наполіг, щоб посадовці Мінінфраструктури прибули до Ради протягом найближчих двох годин. Утім, незабаром спікер Ради повідомив, що їх не буде, бо вони у відрядженні.

 «Вельмишановні колеги, я хочу поінформувати вас. Ми прийняли процедурне рішення щодо запрошення Кубракова і Найєма. Ми переслали їм наші запрошення. Отримали дві копії наказу, що вони сьогодні знаходяться у відрядженні», – зазначив Руслан Стефанчук.

Не зʼявився на запрошення Ради свого часу і генпрокурор Андрій Костін, якого нардепи викликали через скандал про елітне майно його заступника Дмитра Вербицького. Костін натомість надіслав Раді листа з поясненням, в якому вказав, що йому «видається доцільним відкласти обговорення», поки триває службове розслідування. 

Цілком вдалою відмовкою не приходити в Раду ставала й відсутність конкретної дати й часу виклику. Так, наприклад, до Ради двічі вчасно не зʼявлявся колишній міністр енергетики, а нині очільник Мінʼюсту Герман Галущенко. 

Ще в серпні минулого року депутати кликали його, щоб почути пояснення про корупцію в Міненерго: тоді НАБУ затримало заступника Галущенка за підозрою в хабарі розміром пів мільйона доларів. Та міністр не прийшов на найближче після виклику засідання Ради і тривалий час не коментував цю тему, хоча зʼявлявся на годину запитань до уряду щопʼятниці. 

Врешті аж за пів року – в січні 2025-го на черговій годині запитань Галущенко таки прокоментував корупційні скандали, заявивши, що «Міненерго взагалі не є правоохоронним органом», і визнав, що «були окремі факти корупції».

Вдруге нардепи викликали міністра енергетики прийти в червні цього року з доповіддю щодо підготовки до опалювального сезону й закупівель газу. Тоді він зʼявився до Ради із затримкою усього в один день (виклик був на 19-те, а прийшов 20-го червня, в день години запитань до уряду). 

Подібна ситуація складалась і з викликами колишнього міністра оборони Рустема Умєрова, який, до слова, регулярно пропускав годину запитань до уряду, посилаючи в Раду своїх заступників. Цього червня Рада викликала Умєрова через проблеми з фортифікаціями. Однак міністр не прийшов, а спікер парламенту пояснив нардепам, що «у вашому запрошенні не була конкретна дата і час», але запевнив, що запрошення «продовжує діяти, і наступного пленарного тижня можна буде знову повернутися до цього питання». Втім, Умєров у Раду так і не прийшов. 

Так само не виконана обіцянка спікера Руслана Стефанчука щодо візиту в Раду в.о. керівника Бюро економічної безпеки (БЕБ) Сергія Перхуна, якого нардепи викликали навесні 2024 року через звинувачення в тиску на бізнес. Коли той не зʼявився вчасно, Стефанчук запевнив нардепів, що запрошення направлене, і пообіцяв, що «ми обов'язково вирішимо питання присутності цієї особи, відповідно до рішення парламенту, що було проголосовано в цій залі». Та в Раді так і не побачили «цієї особи». 

У тісному колі

Інша проблема, коли посадовці вирішують прийти лише на Погоджувальну раду, де присутні керівництво парламенту й голови фракцій і груп, але не зʼявляються на основне засідання Ради до всіх народних депутатів. 

Так, наприклад, у грудні минулого року Рада викликала Умєрова через скандал про закупівлю бракованих мін. Голова Верховної Ради Стефанчук тоді поставив депутатів перед фактом, що Умєров вже зустрівся з керівництвом парламенту та з керівниками фракцій: «Вчора Умєров з усіма силовиками був присутній на двогодинній нараді з керівництвом парламенту, з керівниками фракцій. І вчора ми з ним обговорили, він перепросив, тому що сьогодні цілий день заходи». 

Водночас до нардепів тоді прийшов голова Мінстратегпрому Герман Сметанін, якого теж викликали з цього приводу. 

Так само закінчилась й історія з викликом голови СБУ Василя Малюка та в.о. генпрокурора Олексія Хоменка, яких нардепи хотіли бачити через діяльність проросійських партій і, зокрема, скандальне відео лідера ОПЗЖ Юрія Бойка. Стефанчук тоді повідомив, що Малюк і Хоменко були присутні на двогодинній зустрічі з учасниками Погоджувальної ради, бо «це набагато ефективніше, ніж люди прийдуть і три хвилини ані про що тут розкажуть». 

«Звертаю вашу увагу, що якщо ви думаєте, що по статті 6 Регламенту ви можете викликати на звіти, доповіді, то для цього існують інші спеціальні процедури, які є в Регламенті. Стаття 6 інтегрована тільки в одному випадку: просто брати участь у засіданні. Вам легше, що людина би прийшла і посиділа три хвилини, чи дві години ми поспілкувалися з колегами і отримали відповіді на всі питання. Це не тікток, друзі», – зазначив Стефанчук. 

Іншого разу Малюк не прийшов на виклик Ради щодо прослуховування журналістів Bihus.Info. 

З посадовців, які зразково з’являлися на виклики парламенту, – міністр освіти Оксен Лісовий, якого двічі за останній рік запрошували в Раду, а також міністр фінансів Сергій Марченко (приходив з доповіддю про фінансування армії) та ексміністерка соцполітики Оксана Жолнович. 

А нині вже колишній премʼєр-міністр Денис Шмигаль відповідав на питання щодо викликів не окремо, а в межах години запитань до уряду по пʼятницях. Рада кликала його двічі – у січні цього року через закон про демобілізацію й у травні щодо деталей угоди про копалини з США. 

Штрафи для міністрів 

3 вересня Верховна Рада в цілому ухвалила закон № 11387, який передбачає забезпечення поваги до суду та оперативності розгляду кримінальних проваджень. За – 229 голосів. 

Але, крім того, в законі була врахована правка нардепа від «Голосу» Ярослава Железняка, що встановлює адмінвідповідальність за неявку на виклик парламенту без поважних причин для всіх осіб. 

Так, згідно з законом, якщо особа не зʼявляється без поважних причин на засідання Ради, на яке її було запрошено відповідно до статті 6 Регламенту Верховної Ради, це передбачає штраф від 800 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ). Тобто від 13 600 до 17 000 гривень. 

Железняк пропонував навіть більший штраф – від 42 500 до 59 500 гривень (2500–3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також штрафувати за повторне порушення протягом року аж до 68 000 гривень (до 4000 неоподатковуваних мінімумів). Але профільний у цьому питанні правоохоронний комітет врахував цю правку частково, дещо зменшивши суму штрафу. 

Багато це чи мало? Наприклад, ексміністр енергетики, а нині очільник Мінʼюсту Герман Галущенко, який майже пів року ігнорував виклик парламенту, мав зарплату в середньому 132 тис. грн на місяць за минулий 2024 рік, згідно з його декларацією. Тобто в разі, якщо буде накладено штраф (якби суд довів, що для відсутності міністра юстиції справді не було поважної причини), він би становив приблизно 10% міністерської зарплати. 

Зазначимо, для того, щоб ці штрафи запрацювали, закон ще має підписати голова парламенту та президент. 

За інформацією ЗМІ, ухвалення цього закону стало наслідком скандалу з НАБУ / САП, коли Верховна Рада стала обʼєктом критики й цапом-відбувайлом за ухвалення закону, що ліквідовував незалежність антикорупційних органів. 

«На килим» у Раду: кого можуть викликати нардепи

Стаття 6 Регламенту Верховної Ради дозволяє нардепам офіційно запрошувати чи навіть вимагати присутності на засіданні будь-якої посадової чи службової особи, за винятком президента та суддів. Крім того, нардепи можуть запрошувати на засідання взагалі будь-яких осіб, чия присутність необхідна під час розгляду тих чи інших питань. Без запрошення до Ради можуть приходити лише президент і прем'єр. 

Формально такий виклик відбувається через процедурне голосування – тобто таке, що вимагає від 150 голосів нардепів. Хтось із депутатів пропонує когось запросити, а спікер Ради ставить таку пропозицію на голосування. Якщо голосування буде успішним, керівництво парламенту надсилає офіційне запрошення. 

Буває і так, що для виклику бракує голосів. Приміром, у червні цього року лише 102 депутати підтримали пропозицію співголови фракції «Європейська Солідарність» Ірини Геращенко запросити на засідання міністра єдності Олексія Чернишова, щоб він розповів про закон про множинне громадянство та роботу з українцями за кордоном. Утім, щоб викликати міністра (якраз тоді, коли НАБУ готувалось вручити йому підозру в корупції, поки він перебував у закордонному відрядженні), у Раді просто не вистачило голосів.

Так само цього вересня в залі вже двічі не підтримали ідею нардепа Олексія Гончаренка («ЄС») викликати керівників НАБУ та САП, але депутат пообіцяв «кожен день це пропонувати, поки вони сюди не прийдуть».

Питання без відповідей

Неявка посадовців – це лише пів біди. Запрошений на засідання має можливість виступити, однак при цьому Регламент не передбачає часу для запитань. 

Так на початку цього вересня Рада викликала колишнього й чинного керівників Полтавської ОВА Філіпа Проніна та Володимира Когута відповідно щодо розслідування корупції на фортифікаціях. І вже на наступний день обидвоє зʼявились у Раді, виступили й навіть показали фото якісно збудованих фортифікацій на противагу тим, що були опубліковані в розслідуванні нардепа Ярослава Железняка. Проте нардепи нарікали, що після доповіді посадовці пішли, і не було можливості поставити їм запитання. 

Рада і Кабмін: хто головний

За законом Кабмін підзвітний Раді, бо саме Рада призначає міністрів. Нардепи можуть викликати урядовців для звітів. Поза тим міністри чи їхні заступники мають щопʼятниці зʼявлятися в парламент на годину запитань до уряду, щоб відповісти на питання депутатів (у форматі 1 хвилина для запитання і 2 хвилини на відповідь).

Та час від часу зʼявляються сигнали про те, що Кабмін іноді дозволяє собі ігнорувати Верхову Раду. Так минулої осені, коли відбулося велике перезавантаження Кабміну Шмигаля, далеко не всі міністри прийшли відзвітувати про свою роботу, а дехто взагалі не зʼявився у парламенті в день свого звільнення. 

Ці тенденції яскраво підсвітила й остання година запитань до уряду 5 вересня, коли лише 5 з 17 міністрів були присутні особисто, а решта направили своїх заступників. Зокрема не прийшла і премʼєрка Юлія Свириденко. Присутній тоді «за головного» віцепремʼєр Михайло Федоров пояснив, що частина міністрів перебували в цей час на події за головуванням президента. 

Тож новий закон про штрафи за неявку до Ради – це явна спроба посилити парламентський контроль за урядом. Крім цього, на розгляд парламенту чекає й інший законопроєкт – про інтерпеляцію (№13596). За цим складним і громіздким терміном стоїть можливість для Верховної Ради викликати на звіт окремого міністра і тоді ж відправляти його у відставку, якщо назбирається 226 голосів «за». 

Новий законопроєкт цього серпня, після скандалу з НАБУ та САП, зареєстрували 60 нардепів, серед яких чимало «слуг». Наразі він перебуває на розгляді комітету. 

Софія Лазарова, Рух «Чесно»