До великої війни Володя "Дантист" був зубним техніком і мав власний стоматологічний кабінет у Бородянці, який окупанти розбомбили в перші дні вторгнення. І Володя пішов до війська. Він служив старшим вибухотехніком батальйону безпілотних систем "Злі Сапсани", коли я командував цим підрозділом.

Вибухівку чоловік опанував не гірше ніж стоматологію: вміє сконструювати більше півсотні видів пристроїв, які можна скинути на голови ворогів з БПЛА. Нещодавно Володя отримав поранення і після лікування вже не міг продовжувати службу на передовій. Тепер він служить у нашій частині – частині забезпечення.

Вона на 95% складається з таких, як Володя – людей, які раніше мали б отримати статус обмежено придатних (був скасований у 2024 році). Йдеться про наслідки поранень та фізичних травм, контузії, порушення опорно-рухового апарату, неврологію та інші обмеження, які не дозволяють людині нести службу в бойових підрозділах.

Кожному ми намагаємось знайти місце, на якому людина може якнайкраще проявити себе, незважаючи на обмеження. Це більше схоже не на військову службу, а на звичайне працевлаштування.

Спершу я ставлю питання: що ти можеш, хочеш, вмієш, чим займався в цивільному житті, які маєш хобі, чи хочеш навчатись чомусь новому.

Було хобі працювати з деревом? Станеш теслею, будеш виготовляти вироби, які в армії теж потрібні. Ти зварювальник? Кухар? Водій? – Є можливість  допомогти нашим хлопцям на передовій. Або відстежуй монітори з камер спостереження – безпека військової частини теж важлива.

При цьому я намагаюся не залишати їх на "мінімальних" 20 тисячах. Бо якщо навіть цивільному важко прожити на таку суму, то тим паче військовому, який віддав здоров’я за країну.

На сьогодні це стратегія розвитку нашого підрозділу.

Я впевнений, що держава має підтримувати не лише ветеранів, які вже повернулися до цивільного життя, а й тих, хто, незважаючи на свої обмеження, вирішив і далі служити та бути корисним.

Не скажу, що державні програми для ветеранів працюють ідеально, але принаймні ветерану є куди звернутися з різних питань: працевлаштування, власний бізнес, реабілітація, спорт, спілкування з побратимами в хабах.

Для обмежено придатних (використовую цей термін для зручності), яких ще не списали з війська, подібних програм не існує. Що з ними робити, має вирішувати командир підрозділу, куди вони потрапляють. А командири бувають, м’яко кажучи, різними.

Зауважу, що списатися з армії зараз не так і просто, навіть маючи серйозну травму. Після гучного скандалу з хмельницькою лікаркою Крупою члени ВЛК десять разів подумають, чи поставити в документі позначку "непридатний". А раптом звинуватять в корупції? Краще закрити очі на явні фізичні вади, аніж потім отримати кримінальне впровадження.

Що я пропоную?

По-перше, визнати сам факт існування таких людей у війську. Зараз на заміну терміну "обмежено придатний" прийшло розлоге формулювання "придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах…". Права й обов’язки таких людей треба прописати чіткіше.

По-друге, створити щось на кшталт системи рекрутингу для обмежено придатних. Вони повинні розуміти, на які вакансії у військових частинах можуть претендувати, і вибирати вакансії згідно своїх можливостей та навичок.

По-третє, працевлаштування в оборонному секторі. Я дотримуюся думки, що розробка та виготовлення зброї не менш важливі, ніж її застосування. І що Україна повинна зменшувати залежність від імпорту озброєнь. Та більше того, я переконаний, що в майбутньому ми маємо бути налаштовані на експорт нашої зброї та розробок за кордон. То чому би не дозволити чинним військовослужбовцям роботу на таких підприємствах як альтернативу служби у військових частинах?

По-четверте, запустити державну програму заохочень для військових залишатися у війську – навіть якщо їхні травми дозволяють їм списатися з армії. Справа в тому, що багато таких людей, незважаючи на травми, хочуть залишатися поруч з побратимами, бути корисними для війська. І навпаки – не бачать себе у цивільному житті. Навіть для людини на протезі в армії знайдуться десятки варіантів працевлаштування, якщо підійти до питання грамотно й системно.

Все вищесказане не потребує ані радикальних реформ, які в армії дуже не люблять, ані мільярдів з держбюджету, яких у держави немає. Потрібна лише політична воля та командири, які хочуть бути дійсно ефективними – і наша армія стане сильнішою за рахунок людей, чия сила обмежена.

Я не втомлююся повторювати: в сучасній війні перемагає не сила, а технології та інтелект.

Андрій Іванов ("Прокурор") , командир військової частини 17-го армійського корпусу