Про це заявив письменник Василь Шкляр у проєкті "Європейці" з Лесею Вакулюк на Еспресо. Він висловився про те, чому існує принциповість щодо російської мови серед українців."Я певною мірою пояснював цю гординю замість гонору. Але чому воно відбувається - багато у нас тенденцій змінюються. І ці люди думають, "а воно тимчасово, ну, поговорять, та й забудуть, та якось воно так собі, мені минеться", - сказав Шкляр.На думку письменника, насправді це люди, які не мають відчуття свого коріння. "Їм дуже прикро, вони ніколи не визнають себе зґвалтованими, спотвореними. Їм не доведеш, що там їхні діди, прадіди розмовляли інакше, а вони такими стали унаслідок русифікаторської політики. Вони живуть поза таким мисленням, поза такими поняттями", - додав він.Шкляр сказав, що йому важко їх зрозуміти. "Я інакша людина. Я дивлюся і думаю, що так вони собі живуть як бур'ян. Я колись в одному інтерв'ю вже казав, що потім де ж це не всі сприймають, воно знов-таки не толерантно звучить, ну це такий собі "недоросіянин". Розумієте, такі "недоросіяни", які от воно мріяло стати рускім, так? Ну і виїхало навіть з якогось села українського, і воно все життя чи пів життя поклало на те, щоб стати рускім. Тут кажуть: "Вертайся назад". Це ж так, прикро, Господи, я став рускім, і діти - мої рускі. Тут треба вертатись назад. Йому бракує цього осмислення, цього рішучого кроку, переступання цього порогу. Воно собі так далі й живе. Поспівчуваємо, хай живе. Я не прихильник того, щоб якось їх там перевиховувати, тому що той, хто здатний перевиховуватися, хто все це бачить і розуміє, той сам приходить до цього. Так як оті хлопчики, що підійшли до мене з Донецька: "Ми прочитали "Чорного ворона" і перейшли на українську мову". Я ж теж бачу, я подзенькую ця мова цвенькання", - вважає письменник.