Війна стає випробуванням не лише для міст і економіки, а й для родин. Розлука, нові побутові умови та психологічний тиск часто призводять до розривів стосунків. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на українського фінансиста, заступника виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді з 2017 року Владислава Рашкована.

Під час поїздок в Україну Рашкован помітив, що багато друзів розлучаються, навіть ті, хто раніше здавався ідеальною парою. Основні причини – невизначеність майбутнього, великі відстані, зміна міста та соціального оточення, а спілкування через Zoom чи переписку не може замінити особистий контакт.

Він пояснює: «Вона повернулась з фронту іншою – мовчазною, втомленою, навіть чужою. Може, поранена. Він не розуміє, вона не може пояснити. У кожного свій біль. Ці травми роблять нас іншими».

Фінансист підкреслює, що розлука не завжди про зраду: «Часто це про потребу в теплі та підтримці тут і зараз, коли твій партнер фізично недоступний». За його словами, шлюб – це зусилля, «про практику турботи. Про те, щоб писати «люблю»  навіть коли злий. Про те, щоб дзвонити, коли немає сил говорити».

Під час війни українські сім’ї стикаються з подвійним тиском: фізична розлука та психологічний стрес. Він зауважує, що ті, хто здавався ідеальною парою, можуть розлучатися через різні життєві траєкторії, довгі дистанції та втому.

«Війна ламає плани, мрії та людей. Важко кохати на відстані, чекати і пробачати, коли партнер фізично недоступний», – говорить він. За його словами, сімейний фронт – це теж випробування, яке потребує терпіння, турботи та підтримки.

Рашкован підкреслює, що збереження навіть крихкого сімейного зв’язку важливе для дітей, адже вони потребують стабільності та обох батьків. Ті родини, які зуміли протриматися разом під час війни, отримають перевагу після перемоги: вони вже бачили найгірше одне про одного і залишилися поруч.

Він додає: «Після перемоги нам треба буде не просто будувати нові міста. Нам треба буде відбудовувати довіру, любов, здатність бути разом. І добре, якщо ми збережемо хоч щось з довоєнного життя. Хоч якісь острівці нормальності».

Нагадаємо, через бойові дії чимало українських родин живуть нарізно. Наприклад, чоловік пішов на фронт, або дружина виїхала за кордон, рятуючись від війни. Щоб партнери, які перебувають у різних контекстах, змогли залишатися разом, їм необхідно мати спільні цінності, спільні плани на майбутнє, спільні мрії, виховання дітей. Про це  в інтерв’ю «Главкому» розповіла кандидатка психологічних наук Марина Діденко. 

«Потрібно ділитися контекстами, наприклад, дружина, яка за кордоном, телефонує чоловіку, розповідає, як у них з дітьми справи, що нового. Вони обмінюються фотографіями, спілкуються, влаштовують спільні сніданки чи вечері з відеозв'язком. Те, що вони зможуть розповісти один одному, і стане своєрідним місточком між подружжям. І коли з’явиться можливість об'єднатися, відновити подружні зв’язки, завдяки цим місткам та емоціям це буде легше зробити», – пояснює психологиня.

За словами Марини Діденко, якщо партнери усвідомлять, що зараз потрібно змінити правила взаємодії, то така родина, звичайно, існуватиме. 

Нагадаємо, у західних ЗМІ піднімають тему труднощів жінок в Україні, які через війну та мобілізацію не можуть знайти собі чоловіків для романтичних зустрічей та спільного життя в умовах війни.