Колишні зеки – нині бійці батальйону спецпризначення "Шквал" 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Ганзюка. Вбивці й грабіжники взялися за зброю, аби захищати українську землю від ворога

Другий шанс: з фронту – за ґрати, звідти – знову на передову

Колишні ув'язнені проходять вишкіл на військовому полігоні. Зізнаються, на нарах безпечніше ніж на війні, але тут відчувають себе вільними. У перерві між тренуваннями військовослужбовець з позивним "Борода" розповів, що потрапив до війська вже вдруге.

– Тут добре годують і стріляти можна. Броню дали, все дали. Як-то кажуть, збулася мрія ідіота. Я був в АТО в 2015-2016 році: в 128-й бригаді, теж штурмовиком. Потім вийшов на дембель і пішло… Через півроку людину вбив. Не вчасно прийшов додому – дружина з іншим чоловіком була в ліжку. Їх двох порізав: дядько втік, а жінку лікарі не змогли врятувати. Майже вісім місяців після АТО. Півтори роки чекала на мене, п'ять років разом були, дуже сильно любила. За вбивство отримав 12 років: стаття 115-та, частина перша. Коли відпустили до лав ЗСУ, то я зрадів, тому що став вільною людиною на своїй землі.

– Ви розумієте, де ви будете служити?

– Так! У мене є медаль "Учасник бойових дій" і медаль "За відвагу".

Шляхи до "Шквалу" різні, а ціль – одна

Боєць з позивним "Лаврик" сидів за вбивство. Перебуваючи в тюрмі, підписав контракт зі ЗСУ.

– Прокинувся зранку – було свято 1 травня. Взяв пляшку горілки та пив з людиною: без скандалів, без нічого, навіть без розмови. Потім вирішив трішки поспати. Але людина зупинила мене й почала бити будівельним гумовим молотком. Чому, я до сих пір не второпаю. Набив мені голову, усе тіло. У мене спрацював інстинкт: я просто дав йому відсіч. Але перестарався – багато ударів наніс. Людина загинула. Дали сім років.

– Скільки ви відсиділи?

– Два з половиною роки. У 2017-му я служив у 17-й танковій бригаді, був навідником гармати Т-64Б. Тому, як тільки вийшов закон, я не думаючи, в перші дні написав заяву адміністрації тюрми. Суд розглянув справу та прийняв рішення: мене знову взяли до лав Збройних Сил України. Тепер я проходжу військове навчання в школі 59-ї мотопіхотної бригади. Тут дуже цікаво. В АТО був, хотілося би спробувати себе в цій війні. Хочу максимально знищити ворога.

Навчання в нас добре. Всі інструктора з бойовим досвідом і це мені найбільше подобається. Вони розповідають все так, як воно є насправді. Це надихає.

– Ви розуміли, куди ви йшли, що таке батальйон "Шквал"?

– Звичайно. "Шквал" – це всі хлопці з тюрми. Ми пройшли один і той самий шлях, хоча в кожного щось своє позаду. Ми відсиділи в одних і тих самих місцях, тож розуміємо один одного з півслова. Все дуже просто і легко.

Інструктор дає майбутнім штурмовикам настанови.

– Враховуємо той фактор, що коли ми переміщуємося, треба розуміти, де знаходиться противник. Навколо нашої цілі. І нашого квадрату, в якому ми працюємо. По боках ворога немає, тож ми просуваємося.

– Піднімися! Що ти? Він забрав низько, ти забрав уверх. Заглянув – підняв автомат. Ти криєш сюди: так, і він пішов. Змінюй сектор в руках.

Боєць на псевдо "Сонечко" відсидів 10 місяців.

– Чотири роки й три місяці залишив табору і приїхав сюди воювати. Я ні про що не жалкую. Я вже тут 1,5 місяці, нас добре вчать. Чесно, я думав, що тут 10 днів потренують і поїду "на нуль".  А тут ретельно навчають, якщо хтось не навчився, то тренують людину далі. Немає такого: 20 днів потренували і кинули "на м'ясо". Кожен божий день навчаємося. Спочатку було страшно тримати зброю. А нині вже звик до автомату, до броніка. Можу бігати й підстрибувати з ними, а ще – присідати і віджиматися.

Не будемо їх штурмувати – вони прийдуть і будуть вбивати

Головне під час тренувань – уважно слухати інструкторів. Не ловити мух чи ховатися, кажуть колишні зеки.  

– Тепер сюди, тому що він пішов у бліндаж. А ти що робиш далі? Ти криєш туди, контролюєш. На х***й ти стріляєш? А прикривати його хто буде? Присядь, ти ж стоїш в повний зріст!.. Що в тебе? Кажи йому, бо він не знає, що в тебе відбувається.

– Інструктор тобі підказує, поганого не порадить. І так само побратими. Ми тримаємося всі разом, ми – сім'я.

– Уже пройшло 10 років відтоді, як сидів перший раз. Нісенітниця просто. Я пішов у магазин, пару разів скупився і розрахувався з банківської картки приятеля. На 14 тисяч гривень. Я не знав, що він ту картку вкрав.

– Що ж ви купували на 14 тисяч?

– Ну, поїсти і цигарки.

– Ви що, на місяць купували?

– Ну, я не один був. Мене посадили на 5 років і 1 місяць.

– "Сонечко", а як воно було в тюрмі?

– Важко було. То таке життя, що нікому не сподобається. Не хотілося б там сидіти. Перебував в Одесі, в 14-й колонії.

– Чому ви вирішили піти в "Шквал"?

– Тут класно. Тут, свобода, воля! Я сам з Одеси, тож воюватиму, щоб вони не наступали на Одесу, на всі інші міста. Щоб не страждали мирні люди: бабусі, дідусі, які пройшли війну в роки своєї молодості. В мене багато друзів, товаришів побувало на війні. Вірішив, що треба йти, бо якщо ми не підемо, не будемо тримати оборону, не будемо штурмувати, то вони прийдуть сюди: будуть вбивати мирне населення, довбати наших дітей. Вони просто... бл**ть, в мене немає слів для них, розумієте?

Вишкіл "Шквалу": інструктори бомба, побратими – сім'я

– Інструктора в нас – бомба, вони все зрозуміло пояснюють. У нас хлопці прийшли "з нуля" і все добре. Там "трьохсоті" були, ну, нічого, хлопці живі, ніхто нікого не залишив і всі повернулися, з Божою допомогою.

– Стараємося, інколи тупимо, але потім на своїх помилках вчимося. Вся теорія закріпляється практикою.

– Головна небезпека, як каже Денис, наш інструктор по дронах – це БПЛА. 80-90% – це дрони. Навіть не артилерія, не кулі, а безпілотники.

– Я вже обстріляний горобець, в 2015-2016 роках був на війні. 12 років позбавлення волі, це перший раз. Мені 35 років, я не вживаю ані наркотиків, ані алкоголю. Мені там трошки важко було, але нічого, я такий, як тоді був, такий і сьогодні: зовсім не змінився.

– Тобто в'язниця не змінила вас?

– Змінила, але не в гірший, а в кращий бік. Я став ліпше розбиратися в людях.

– На початку було незвично. Були знайомі через знайомих. Допомагали морально, підтримували. Все як вдома, тільки в одній хаті, жили як брати.

– Я був танкістом. Ми виїжджали на бойову лінію, нам давали координати: туди стріляли і відкатувалися. Потім від них прилітало на те саме місце, але нас там вже не було. Зараз в штурмах, в піхоті. Штурмовик – це зовсім інше, це близький контакт. Я готовий до цього, хочеться себе спробувати в цій справі.

– Ви знаєте, що у них теж є відповідні підрозділи, що формують з колишніх ув'язнених? "Шторм" називаються.

– Неважливо, хто вони. Всі вони загинуть і поляжуть на нашій землі, якщо вони сюди зайдуть. Мотивація максимальна. Страх присутній в кожній людині. Інстинкт самозбереження – це базовий інстинкт, який присутній будь-якій людині. Якщо вимкнеш його, то будеш "двохсотий", на щиті.

Про мрії, страхи та символи

– Про що ви мрієте?

– Скоріше б закінчилася війна. Хочу щоб мати з братиком завжди були здорові, і все в них було добре. У мене маленький брат, йому десять років.

– Що мати сказала, коли дізналася, що ви йдете на війну?

– Мовила: "У тебе є своя голова на плечах. Бережи себе, сину. Все буде добре". Вона постійно каже, що все буде добре.

"Борода" зізнається: у рішенні йти на фронт його підтримувала сестра, а батько був проти.

– Я – син офіцера, батько служив 20 років в авіації, капітан. Коли я йому сказав, що йду до війська, мене відпускають з в'язниці, то спочатку ми з ним посварилися: три дні не розмовляли. А потім побалакали і все стало нормально. Він потім мені каже: "Може тобі щось купити: берці, форму, ще щось?". О, думаю – одумався батько.

– Чого пішли на війну?

– Уявив, що вже закінчилася війна і я прийшов додому. Моя племінниця, Діанка, підходить до мене і каже: "Дядько Олег, а де ти був, коли в Україні такий дурдом творився?" А я що їй відповім: "Сидів в тюрмі. А твій дідусь привозив мені кожен місяць цигарки, чай та інше". Тож я вирішив, щоб з мене якась користь була. Я смерті не боюся – вже з нею зустрічався. Дай Бог поживу довше та багато кого з собою заберу. Я багато разів смерть бачив, я з нею чай-каву пив. І вона мені казала: "Ще не твій час". Я знаю, що в найближчий час точно не загину.

– Я просто хочу, щоб мої рідні жили в нормальній країні, аби все в них було добре. Ні стрільби, ні чогось поганого, щоб я не телефонував додому, а в них – шахеди або повітряна тривога. Я тут будь-якої хвилини можу померти, але я переживаю більше не за себе, а за них.

– Перший раз сидів по молодості, мені було 20 років. Вкрав мопед, за що й отримав шість років. Мене і тоді чекали з в'язниці, і тепер з війни чекають. Батько, сестра, племінниця.

"Борода" розводить руками – нині коханої людини немає.

– Уже нема… І наступної не буде, я вже не хочу. Зараз не хочу ні сім'ї, ні дітей, ні жінки. Нічого не хочу. Аби тільки швидше в Україні настав мир та спокій. А там, що буде: будуть руки-ноги цілі, то може якась і подивиться на мене. Стара історія досі не відпускає. Просто коли дивився в очі їй... то після того, що відбулося, іншій – вже дивишся зовсім по-іншому.

– Бажаю всім міцного здоров'я. Щоб всі побратими повернулися додому, до своїх дружин, дітей, матусь. Всі щоб надіялися, чекали. І все буде з Божою поміччю. Разом ми переможемо.

– "Борода", а що символізує ваше тату?

– Годинник: всьому свій час. А взагалі-то, це я – в обладунках.

– Ух ти, круто! А інша татуха?

– Це 5-45, з яким я бігав в 2015-16 роках в АТО. А це старий слов'янський стиль, означає: "Захисник". Тут на івриті написано: "Сім'я". Родина – це найголовніше, що в нас є. Одна сім'я чекає на мене вдома, а друга сім'я – ось тут поруч: мої улюблені побратими.

– І спробуйте хтось не зробити мені каву, коли приїдемо додому.

– Ти розумієш, що побратими тебе люблять, переживають за тебе. Якщо хтось із них сказав тобі: "Доброго ранку!" або просто посміхнувся, то це – добре. Це означає, що ти ще один день живий, і в тебе є ще один день, аби стати кращим. І пару тих п***рів забрати з собою.

Ольга Калиновська, "5 канал"

Читайте також: Пішли з в'язниці на фронт: Департамент з виконання покарань назвав скільки засуджених мобілізували до лав ЗСУ.

• Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій
• Підтримайте "5 канал" на "Патреоні"

Друзі, підписуйтеся на  "5 канал" у Telegram . Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі  WhatsApp . Для англомовної аудиторії маємо  WhatsApp англійською