В історії XX століття було дві форми, які доводили держави до краху. Трикутник смерті та другий фронт. Трикутник смерті, який інколи ще називають чотирикутником смерті (після зміни позиції Румунії) добив українську державу. Другий фронт двічі добивав Рейх — Другий Рейх у Першій світовій та Третій Рейх в Другій світовій. Програш Маї Санду на виборах став би для нас гібридним варіантом цих двох катастроф. Оточена трьома ворожими країнами — РФ, Білоруссю та Молдовою, — Україна б, звісно, не опинилися аж в такій загрозі, як УНР, бо крім цих трьох та ворожої Угорщини та Словаччини, ще лишалися б Польща та Румунія. Проте, це нам би страшенно ускладнило ситуацію, бо Румунія — це наші "коридори життя", а вони йдуть також через Молдову. Другий же фронт, чи якщо брати до уваги підморожений з боку Білорусі — третій, нам би гарантовано був забезпечений. Кремль ввалив колосальні суми в ці вибори не для того, аби просто почесати собі его. Наступ на Одесу з боку Придністров'я і пробивання коридору, але тепер вже з заходу на схід — у бік Маріуполя, це не лише військова мета, яку знову анонсував Герасимов на картах з наради Генштабу. Це геополітична та стратегічна ціль РФ. Обкраяна на півдні Україна, без портів, без виходу до Чорного моря, а отже світового океану — це така собі велика Словаччина. Така Україна втрачає свою силу — зерно і його перевалку, а також свою амбіцію — бути регіональним лідером, який панує між Балтикою та Чорним морем. Яка колись ще стане своїми ногами на Кавказі та Балканах, а головою впреться в Скандинавію. Навіть якщо в Кремлі не читали Липу, вони інтуїтивно розуміють його. Для цього досить відкрити карту. Але всі ці амбіції можна зруйнувати, якщо в парламент в Кишиневі завести проросійські проксі. І які б відкрили аеропорт Кишинева для перекидання російських військ в Придністров'я. Аеропорт Рузине, Прага, 1968 року. Тільки цього разу навпаки: спочатку диверсанти захоплюють уряд бунтівної країни, а потім відкривають аеропорт аби здійснити агресію проти іншої свавільної держави. Санду не дала своїй державі загинути. І не дала вдарити нам в спину. Вона діяла дуже жорстко, часто на межі з законом. Закривала телеканали, блокувала рахунки, кидала за ґрати п'яту колону. Це була гра з нульовою суммою.І Санду її виграла. А також дала приклад, як має діяти влада, коли вирішується чи житиме її країна. Не створювати коаліцію з ОПЗЖ, не дозволяти біснуватим з РПЦ гуляти маршами, не призначати промосковських мудаків собі в Офіс. Тоді твоя країна матиме шанс.ДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.