• 1 •

Так, станом на ранок 5-го жовтня війська (сили) 51-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника продовжували активні наступальні дії на Добропільському напрямку, на захід від річки Казенний Торець, хоча й зіткнулися з активним протидією з боку ЗСУ на низці його ділянок. Зокрема:

• Передові підрозділи 5-ї та 9-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) цієї армії, ймовірно, за підтримки окремих підрозділів 39-ї омсбр 68-го армійського корпусу (АК) та, можливо, ряду підрозділів зі складу морської піхоти противника, захопивши Новоекономічне, просунулись до шахти на захід від нього, у бік Мирнограда і зуміли її зайняти.
• Водночас передовим підрозділам противника, що діяли у напрямку Разіне – Червоний Лиман та Сухецьке – Родинське (ймовірно зі складу 1-ї, 110-ї та 39-ї омсбр) вдалося зайняти Червоний Лиман та просунутися на південь від нього у бік Мирнограда.
• У районі Іванівки присутні підрозділи противника (ймовірно, зі складу його 114-ї та 132-ї омсбр), також вони продовжують утримувати Дорожнє, Нове Шахове. Крім того, є інформація, що противник активно накопичує штурмову піхоту у районі Дорожнього, для «ривка» у бік Білицького.
• Також, на напрямку Нове Шахове – Вільне, противник (114, 132-а, частина сил 1-ї омсбр) кілька днів тому провів серію контратак з метою відновлення положення, втраченого внаслідок атак ЗСУ у районі населеного пункту Вільне, протягом попереднього тижня. Втім успіху не мав і був змушений знову відійти до Нового Шахове.
• Штурмові групи противника, очевидно, знову зайшли до Золотого Колодязя і намагаються там закріпитися. Окремі невеликі піхотні групи противника були зафіксовані навіть у лісосмузі на північ від села, вздовж дороги на Петрівку.

Також кілька невеликих піхотних груп противника просунулися на схід від населеного пункту Грузьке, у напрямку Новомиколаївки, діючи з боку Кучерового Яру. Разом з тим, самі села Веселе та Грузьке продовжують утримувати ЗСУ, відбивши всі спроби противника «зачепитися» за них протягом останніх кількох днів.

Досить складною залишається ситуація з тактичною групою ЗСУ у районі Шахове – Софіївка – Володимирівка – Паньківка. Противник (підрозділи 51-ї ЗВА та частина сил його 8-ї ЗВА, за підтримки ряду частин та підрозділів зі складу морської піхоти) наполегливо намагаються обійти її з флангів, діючи у напрямках Нове Шахове – Шахове та Полтавка – Софіївка і таким чином повністю ліквідувати загрозу тилу 51-ї ЗВА, яка у свою чергу проривається у район Шевченко – Білицьке – Родинське – Гришине на Покровському напрямку та намагається «зачепитися» за Мирноград.

Є інформація, що окремі невеликі піхотні групи противника були помічені на північний схід від Шахового, у кількох підлісках (судячи з усього, вони потрапили туди з боку Полтавки).

Таким чином, стає зрозумілим, що якщо ворогу вдасться перерізати дорогу, що веде через Шахове на північний схід, у бік Дружківки, діючи через смугу 8-ї ЗВА, то ситуація для ЗСУ у районі, про який я говорив вище, різко і критично загостриться.

У цьому контексті досить красномовно виглядає накопичення противником у районі Полтавки та на південь від Русин Яру додаткових сил та засобів, як зі складу 8-ї ЗВА, так і зі складу приданих їй частин та з'єднань морської піхоти противника. Крім того, там же (на північний захід від Полтавки) фіксується розгортання противником кількох додаткових груп та підрозділів БПЛА.

• 2 •

Кілька зауважень щодо перспектив подальшого розвитку ситуації. Особисто у мене немає сумнівів в тому, що командування противника продовжує розглядати своїм основним завданням на даному етапі наступ 51-ї ЗВА у районі на північ і північний захід від Покровська (воно прагне зайняти район Шевченко – Білицьке – Родинське – Гришине). На користь цієї точки зору свідчать кілька фактів:

• Противник, незважаючи на очевидну загрозу передовим підрозділам двох своїх бригад 51-ї ЗВА, що діють у напрямку Добропілля (132-га та 114-та омсбр), навіть не думав припиняти (і досі не припиняє) атаки у напрямку Білицького, Родинського та Мирнограда.
  - Зосередження і розгортання на лівому фланзі сусідньої з 51-ю ЗВА 8-ї ЗВА угруповання морської піхоти противника (очевидно, спрямованого і здатного діяти не тільки у напрямку Костянтинівки, але і у бік Покровська) явно сприяло таким впевненим діям командування 51-ї ЗВА. Так само, як і його усередині армійське перегрупування частини сил 1-ї омсбр на «вистрій» свого Добропільського вклинення.
• «Синхронна» активізація 2-ї ЗВА противника безпосередньо на Покровському напрямку (у південній частині міста, у районах Звірове, Троянда, вулиці Київська та у напрямку Чунишине – Новопавлівка), не чекаючи прориву 51-ї ЗВА на північ від міста, чітко вказує на намір командування противника дотримуватися свого плану Покровської наступальної операції і надалі, незважаючи на всі пертурбації, пов'язані з вклиненням 51-ї ЗВА на Добропільському напрямку.

Про це свідчать і спроби противника прорватися до залізниці на західному в'їзді до Покровська (здійснені, ймовірно, окремими підрозділами 15-ї омсбр, протягом останніх 2-3 діб). Тобто, очевидно, російське командування поспішає виконати свій план із захоплення Покровська, незважаючи на деякі збої в графіку його виконання.

Однак цілком логічна думка про те, що у такому випадку всі дії російських військ на Добропільському напрямку мають допоміжний характер, явно не зовсім вірна. В іншому випадку противник не розпочав би комплексне перегрупування у смугах 51-ї та 8-ї ЗВА і не перетягнув би туди низку додаткових сил та засобів, буквально «вишкрябуючи» їх з інших напрямків.

Крім того, щонайменше півтора тижня командування 51-ї ЗВА, крім активних дій у напрямку свого основного завдання, досить чітко і ясно продемонструвало своє «гостре бажання» прорватися, якщо це можливо, до самого Добропілля.

Активні наступальні дії з рубежу Нове Шахове-Іванівка у напрямку Вільне, неодноразові атаки Золотого Колодязя, а також очевидне накопичення значної кількості штурмової піхоти у районі Дорожне свідчать про те, що, незважаючи на цілий перелік так званих пріоритетних завдань, пов'язаних з ліквідацією «флангових загроз», командування 51-ї ЗВА противника таки думає не лише про блокування Покровська з півночі, але й про подальший наступ у напрямку, власне, Добропілля.

Разом з тим, загальна оперативна обстановка в усій смузі 51-ї ЗВА противника виглядає досить складною та неоднозначною. Найбільш «болючу» загрозу своєму тилу на напрямку Новоторецьке-Разіне, у випадку практичної реалізації якої ЗСУ, змогли б оточити не тільки ті сили противника, які діють на Добропільському напрямку, а й значну частину його сил, які зараз намагаються заблокувати Покровськ з півночі, тобто, по суті, усе угруповання противника, що діє на захід від річки Казенний Торець, російському командуванню вдалося ліквідувати.

Сталося це завдяки тим самим двом речам, які я перерахував у попередньому огляді, присвяченому Добропільському напрямку, а саме – перегрупуванню додаткових сил та засобів у смуги 51-ї та 8-ї ЗВА противника (переважно на їх суміжні фланги) та активним атакуючим діям противника на флангах ударної тактичної групи ЗСУ, яка раніше проривалася на Новоторецьке.

Разом з тим, сама по собі, загроза для тилу 51-ї ЗВА (особливо для тих її частин та з'єднань, які прорвалися в глибину української оборони на північ від рубежу Нове Шахове – Шахове) залишається, оскільки Збройні Сили України продовжують утримувати позиції в районі населених пунктів Заповідне та Паньківка (відстань між центрами яких не перевищує 5 км).

У зв'язку з усім вищесказаним, напевно, варто відзначити, що найближчим часом перед російським командуванням постане досить гостре питання – в якому вигляді і форматі залучати 51-у ЗВА до «штурму Покровська», адже вона зазнала дуже значних втрат у попередніх боях за своє Добропільське вклинення і яка вже більше місяця вперто, але безуспішно штурмує Родинське на напрямку свого основного удару?

Відповідь на це питання не така вже й неважлива, як здається на перший погляд. Очевидно, що наступальні дії у самому місті Покровськ і на захід від нього виключно силами однієї 2-ї ЗВА (швидше за все, посиленої частиною сил 41-ї ЗВА), без участі 51-ї ЗВА, чреваті виснажливими і кровопролитними, а головне – досить тривалими, боями на кшталт боїв за Часів Яр і Торецьк. Причому кінцевий успіх, у даному випадку, зовсім не гарантований...

Так, російське командування може, щоб «прискорити» увесь цей процес, кинути у бій свій імпровізований «корпус морської піхоти» в смузі 51-ї ЗВА, зосереджений у смузі сусідньої 8-ї ЗВА (на її лівому фланзі). Але тоді виникнуть труднощі з ретельно підготовленим і «виплеканим» майбутнім концентричним наступом з трьох сторін на Костянтинівку...

Як на мене, це досить складна дилема для командування угруповання військ (УВ) «Центр» противника, мабуть, призначеного відповідальним за «взяття Покровська». 51-а ЗВА, раніше перегрупована з Костянтинівського на Покровський напрямок, фактично, в його складі, є «приблудою». Особливо в контексті того, що місто все одно доведеться штурмувати в основному силами саме 2-ї та частиною сил 41-ї ЗВА.

Втім, також «не досить розумно» стирати «до талого» саму 51-у ЗВА у боях на підступах до міста, виключно для полегшення виконання завдань 2-ю та 41-ю ЗВА, адже вона все одно потрібна їм для штурму самого міста. Цікаво, який вихід знайде (точніше, спробує знайти) у такій ситуації російське командування?