Таку думку висловив театральний актор, режисер Олексій Гнатковський в інтерв’ю Лесі Вакулюк на Еспресо. "Це почуття обов'язку. Я маю, це моя країна. Я хочу своїм дітям дивитися в очі без сорому. Я переконаний, що кожен українець має захищати свою землю. Все, в нас війна на виживання. І якщо мені держава моя сказала, що ти маєш бути тут, бо коли був початок війни, там ми говорили, хто мобілізується, хто ні. І він сказав: "Ти лишаєшся тут". І якщо мені держава сказала: "Ти маєш тут працювати, на цьому полі", то я на цьому полі маю зробити більше, ніж я робив до того. Не люблю цю фразу, що кожен має щось на своєму місці робити. Це профанація, тому що ми до війни всі робили на своєму місці щось. Кожен, розумієш? Для чого ми це робили? Для свого живота. Тому зараз, в час війни, ми маємо робити і на своєму місці, і в плюс. Оцей плюс і є для перемоги, для фронту, для армії, для людей, для тилу, тобто для України, для того, щоб Україна вижила для майбутнього. І тут хто вже скільки може цього плюсу зробити. Знаєш, хтось може там 5 гривень в день дати, хтось може піти сітку сплести. Це все одно ти вертаєш себе в систему координат", - сказав він.Олексій Гнатковський зауважив, що оскільки він не на фронті, то вважає, що має спробувати дорівнятися до тих зусиль, які роблять військові."Коли ти робиш щось на перемогу, ти не кажеш "мене не стосується", а ти кажеш "мене капець стосується". Оце треба повертати себе, знаєш, якби з зони комфорту, бо ми, знову ж таки, ми всі люди, ми навіть в цьому форматі війни шукаємо буденного життя. Це чесно так є. Це не того, що ми погані, не того, що ми втомилися від війни, а того, що це просто така натура людська, природа така. Але оце вже гуманність, оце вже наше людяне в людині. Брати себе і повертати, казати: «Ні, брате, працюй». Оце питання. Оскільки я не на фронті, то я маю, ну, принаймні дорівнятися, хоча б спробувати дорівнятися до тих зусиль, які роблять там люди", - додав актор.