До пам'ятної дати Еспресо пригадає видатну постать, чиє ім’я вписане в історію української науки й культури. Юні роки та зацікавлення етнографієюНародився Володимир Гнатюк 9 травня 1871 року в селі Велеснів, територія сучасної Тернопільської області. Початкову освіту здобув у рідному селі, а згодом навчався в Бучацькій та Станіславській гімназіях. У 1880 році, під впливом прочитаної антології поезії львівського студентства, завів зошит, в якому почав записувати народні пісні та оповідки. Цим зошитом Гнатюк започаткував свою першу фольклорну збірку, яка у 1890 році налічувала понад 500 пісень.Перед вступом до Станіславської гімназії, за порадою місцевого пароха, звернувся до єпископа Юліана Пелеша, щоб той допоміг йому добратись до Колегії св. Атанасія в Римі, хотів стати місіонером та подорожувати. Але його не обрали.Вже під час навчання виявляв цікавість до народної творчості. Публікував свої перші статті та надсилав до газет записи народних пісень і оповідань.Дослідник фольклоруУ 1894 році вступив до філософського факультету Львівського університету. Саме тут сформувався, як науковець, дослідник і збирач фольклору.З 1899 року Гнатюк став секретарем Наукового товариства імені Шевченка, а з 1916 року – головою його Етнографічної комісії. Його діяльність у НТШ охоплювала редагування понад шістдесяти томів "Етнографічного збірника" та "Матеріалів до української етнології", а також керівництво "Літературно-науковим вісником" і Українською видавничою спілкою.Гнатюк залишив багату наукову спадщину. Опублікував близько тисячі праць різного жанру, від фольклористичних збірок до літературознавчих і мовознавчих досліджень. Під час багаторічних етнографічних експедицій, зокрема на Закарпатті, зібрав понад півтори тисячі народних текстів. Результатом цих подорожей стала його знаменита шеститомна праця "Етнографічні матеріали з Угорської Русі", що увійшла до золотого фонду світової етнології.Дослідження Гнатюка вирізнялися точністю записів та глибоким розумінням народної культури. Він майстерно і детально записував пісні, легенди та казки, які розкривали духовний світ українців у різних регіонах.Найважливішими пунктами збирацької роботи в Галичині були села Хітар Стрийського, Мшанець Старосамбірського районів Львівської області, колишнє село Плужники та Коропець Монастириського та Великий Ходачків Козівського районів Тернопільської області. Велику допомогу у збиранні народної творчості надавала дружина. З особливим захопленням ставився до лемківської культури. Саме завдяки Гнатюку збереглась величезна кількість фольклорних зразків із Пряшівщини, Берегівщини, Бучаччини, Косівщини та інших регіонів.Творчий доробок Володимира ГнатюкаСеред його визначних праць "Русини в Угорщині", "Русини Пряшівської єпархії і їх говори", "Словаки чи русини".Гнатюк був також талановитим перекладачем. Перекладав твори з польської, чеської, сербської, болгарської, шведської та інших мов, відкриваючи українському читачеві світову літературу. Його наукові принципи, стали взірцем для наступних поколінь етнологів.Він був академіком Всеукраїнської академії наук, членом Чеського наукового товариства, а також Празької та Віденської академій наук.Тривалий час листувався з Іваном Франком, Борисом Грінченком, Миколою Вороним, Богданом Лепким, Антоном Крушельницьким та іншими діячами української культури. Загалом Рівненська мала академія наук пише, що Гнатюку належить рекорд із листування – він одночасно переписувався із 800-ма людьми.Іван Франко називав Гнатюка "феноменально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один". А чеський фольклорист Їржі Горак відзначав, що Гнатюк посідає одне з провідних місць серед дослідників слов’янського фольклору, поряд з Оскаром Кольбергом і Франтішком Бартошем.Загальний обсяг фольклорних збірників, виданих упродовж лише двадцятиріччя (1897–1918 рр.), становить близько 6000 сторінок. Фольклорна спадщина Володимира Гнатюка налічує 58 томів етнографічних збірок, у яких містилися 8 622 коломийки, 1 348 народних оповідань з демонології, 412 легенд, 322 колядки, 319 зразків сороміцького фольклору, писав Український інститут нацпам'яті. Кого надихав Володимир ГнатюкУ 1924 році В. Гнатюк стає дійсним членом Всеукраїнської академії наук, а ще раніше був обраний членом наукових товариств Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Швейцарії та Фінляндії. До останніх днів свого життя Гнатюк відзначався винятковою працездатністю. Прикований до ліжка, він продовжував працювати.Помер 6 жовтня 1926 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі недалеко могили його друга і учителя Івана Франка. Гнатюка також називають натхненником "Тіней забутих предків" – він мав тісні стосунки із автором повісті Михайлом Коцюбинським. Крім того, композитор Володимир Іва­сюк на основі коломийки про чар-зілля, записаної Володимиром Гнатюком, створив знамениту "Червону руту", пише Рівненська мала академія наук.У честь етнографа названі університет і бібліотека в Тернополі, гімназія в Бучачі, вулиці в Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Коломиї та інших містах. Зібрані ним матеріали досі слугують джерелом для етнологічних і фольклористичних студій