Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Костюка.

Максим Костюк захищав Україну від початку війни. 1 вересня 2024 року захисник отримав поранення в бою на покровському напрямку. Попри зусилля лікарів, 9 вересня його серце зупинилося. Життя воїна обірвалося за кілька днів до тридцять другого дня народження. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.

Народився Максим Петрович Костюк 27 вересня 1992 року у селі Новий Вовчинець. Навчався у Черепковецькій школі. Мріяв бути воїном, уже в 18 років підписав свій перший контракт. Став танкістом. А згодом – сержантом, майстром своєї справи. Мав позивний Вуйко. Брав участь в АТО.

Максим Костюк був тим, хто умів вислухати, підтримати, розрадити. Чесний, доброзичливий, відданий. У колективі його любили й цінували.

«Його руки вміли «оживляти» танки. У найгарячіші дні АТО та війни хлопці телефонували саме йому: «Вуйку, допоможи». Він знаходив вихід там, де, здавалося, немає дороги. І це було не лише про техніку – це було про життя, яке він вмів рятувати», – пригадує мама захисника Марина Костюк.

У 2016 році Максим Костюк вступив у Харківський національний технічний університет на спеціальність «Озброєння та військова техніка». Закінчив виш із відзнакою. 2021 року молодий лейтенант став командиром танкової роти 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Він отримав у руки не просто зброю, а 40 одиниць військової техніки й десятки людських життів. Відтепер він відповідав не тільки за себе, а й за тих, хто дивився йому у вічі, шукаючи впевненості й захисту», – каже Марина Костюк.

Повномасштабне вторгнення захисник зустрів на півдні, у Херсонській області. Він і його рота тримали оборону Антонівського мосту. Максим Костюк зумів вивести особовий склад та техніку з оточення. За цю операцію отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Побратими згадують: «Коли колону накрили «гради», він, перший у танку, зупинився, відчувши небезпеку. Саме він скомандував евакуацію, і цим врятував багатьох. Коли довелося переховуватись у чужих підвалах, коли ворог виставляв блокпости, саме його рішучість і віра допомогли дістатися своїх».

1 вересня 2024 року Максим Костюк отримав поранення в бою на покровському напрямку. Попри зусилля лікарів, 9 вересня його серце зупинилося. Герою було лише 31. Його поховали в рідному селі.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.