Його історія, сповнена парадоксів і гуманізму, нагадує, як один чоловік змінив долю цілих родин, зокрема тих, хто, ймовірно, походив з окупованих територій сучасної України. Шиндлер не був святим, адже був членом нацистської партії, авантюристом і опортуністом, попри це його вчинок став символом боротьби з нацисткою системою смерті. Еспресо нагадає більше про життя і значення Оскара Шиндлера в сучасній історії.Раннє життя та біографія Оскар Шиндлер з дружиною Емілією, фото: соцмережі Оскар Шиндлер народився 28 квітня 1908 року в містечку Світаві (тоді Австро-Угорщина, нині Чехія) в сім'ї німецькомовних католиків середнього класу. Його батько, Йоганн Шиндлер, володів невеликою фабрикою сільськогосподарської техніки, і Оскар, відвідуючи німецьку гімназію та вивчаючи інженерію, мав успадкувати сімейний бізнес. Однак юний Шиндлер виявився далеко не зразковим учнем: він підробляв шкільні оцінки, любив швидкі машини, азартні ігри та жіночу увагу. У 1928 році, у 20-річному віці, він одружився з Емілією Пелькан, але шлюб швидко став номінальним через його численних коханок.Епоха міжвоєнного періоду в Європі була хаотичною: розпад Австро-Угорської імперії, економічна криза 1929 року та підйом нацизму в Німеччині. Шиндлер, етнічний німець з громадянством Чехословаччини, був  завербований абвером (нацистською військовою розвідкою), але незабаром був викритий і перебував кілька місяців в ув'язненні. Однак  швидко був звільнений після "Мюнхенської угоди", яка розчленувала Чехословаччину на користь Німеччини. Тоді у 1939 році Шиндлер вступив до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП).Загалом його довоєнна кар'єра – це суміш шпигунства, продажів і невдалих бізнес-ідей: від керування мотошколою до торгівлі державним майном. Однак велика війна, що спалахнула в 1939 році, стала для нього шансом на злет. Адже окупація Польщі відкрила двері для німецьких підприємців, готових наживатися на хаосі.Професійний шлях: від банкрута до успішного промисловця в Третьому рейхуШиндлер у компанії нацистів, фото: Історична правда З початком Другої світової війни Шиндлер переїхав до окупованого Кракова, який добре знав, де побачив можливості на чорному ринку та конфіскованому майні. Використовуючи систематичні хабарі та зв'язки в Абвері, у жовтні 1939 року він орендував занедбану емальовану фабрику, що належала євреям, і перейменував її на "Deutsche Emaillewaren-Fabrik Oskar Schindler" (скорочено Emalia). Фабрика виробляла кухонне приладдя та посуд для вермахту, а Шиндлер наймав дешеву робочу силу – євреїв з Краківського гетто, чиї зарплати фіксувала нацистська адміністрація.Спочатку його мотивація була чисто прибутковою. Шиндлер витрачав мільйони рейхсмарок на пишні вечірки, дорогі машини та романи з місцевими красунями, заводячи дружбу з есесівцями, включно з військовим злочинцем Амоном Гетом, комендантом табору Плашув. Його фабрика процвітала, там було до 1750 працівників, з яких 1000 були євреями, і Шиндлер став типовим "воєнним профітером". З іншого боку, гуманне ставлення до робітників, особливо євреїв (він платив за їжу та ліки), вирізняло його з-поміж інших подібних підприємців. Тож цей "бізнес на крові" тривав до кінця 1942 року, коли жахи Голокосту почали проникати в його свідомість.Чому і як Шиндлер почав рятувати євреїв: народження "Списку Шиндлера"Фабрика Шиндлера в Кракові, фото: Вікіпедія Перелом стався навесні 1943 року під час ліквідації Краківського гетто. Шиндлер, спостерігаючи масові розстріли (сотні вбитих на вулицях міста) та депортації до Аушвіца, пережив моральний шок. "Я не міг більше дивитися на це байдуже", - згадував він пізніше. Так з опортуніста він перетворився на рятівника: використовуючи статус "фабрики, критично важливої для воєнної справи", він переконував нацистів, що його робітники незамінні. Хабарі чиновникам, алкоголь для есесівців і фальшиві звіти про виробництво (фабрика робила браковані снаряди) стали його козирями в цій небезпечній грі.Ключовим став відомий "Список Шиндлера" – документ від жовтня 1944 року, складений за допомогою бухгалтера Іцхака Штерна та секретаря Мєтека Пемпера. Списки (їх було кілька) містили імена 1200 євреїв (800 чоловіків і 300 жінок), яких Шиндлер згодом з наближенням фронту вивіз з Плашува та Аушвіца до підтабору в Брюннліці (Протекторат Богемії та Моравії). Архівні списки та свідчення показують, що до "списку Шиндлера" входили євреї різних національностей – переважно поляки з Кракова та його околиць. Водночас серед врятованих могли бути люди, чиї родинні корені або місця проживання до війни розташовувалися в різних частинах довоєнної Польщі, зокрема й у Галичині. Через складну історію зміни кордонів (адже до 1939 року ці території належали Польщі, а згодом увійшли до складу СРСР) окремі імена зі списку можуть бути пов’язані з містами та селами, що нині знаходяться на території України. Водночас детального історичного дослідження цього питання поки що не проведено.У будь-якому випадку, всі ці люди уникли газових камер, працюючи на "фабриці" Шиндлера, де також Емілія Шиндлер доглядала хворих. Шиндлер витратив усе, а це 4 мільйони рейхсмарок, на порятунок євреїв, ризикуючи стратою. Власне, що за великі гроші та всупереч величезним труднощам Шиндлеру вдалося перевезти своє підприємство та більшість єврейських робітників у жовтні 1944 року до Чехословаччини.У травні 1945 року радянські війська звільнили Брюннліц, де були євреї Шиндлера, які подарували йому золотий перстень з написом з Талмуда: "Хто рятує одне життя, той рятує весь світ".Життя після війни: бідність, визнання та спадщинаВійна залишила Шиндлера банкрутом. У 1945 році він із Емілією втік до американської зони окупації в Німеччині, де його шпигунське минуле зробило його об’єктом підозр. У 1949-му вони емігрували до Аргентини з групою врятованих євреїв, намагаючись займатися фермерством. Але бізнес провалився: у 1958 році Шиндлер покинув дружину та повернувся до Німеччини, де оголосив банкрутство. Жив бідно, на донати від "шиндлерюден" – врятованих ним євреїв, які надсилали гроші та запрошували до Ізраїлю.Визнання прийшло поступово. У 1962 році в межах меморіального комплексу Яд Вашем на Алеї Праведників було посаджено дерево на честь Оскара Шиндлера, а в 1963 році Ізраїль удостоїв його звання "Праведник народів світу". Відтоді Шиндлер ділив час між Франкфуртом і Тель-Авівом, де його шанували як героя. Помер 9 жовтня 1974 року в Гільдесгаймі від серцевого нападу у 66 років. Врятовані перевезли його тіло до Єрусалима – єдиного колишнього нациста, похованого на горі Сіон. Могила Шиндлера в Єрусалимі, фото: Вікіпедія Його дружину Емілію визнали Праведницею в 1993 році. Історія Шиндлера стала відомою світу завдяки книзі Томаса Кенілі "Ковчег Шиндлера" (1982), заснованій на свідченнях врятованих, та документальним фільмам. Але справжній прорив стався після смерті. Фільм Спілберга: від забуття до вічного символуфото: кадр з фільму "Список Шиндлера" У 1993 році Стівен Спілберг випустив "Список Шиндлера" – епічний фільм, заснований на книзі Кенілі, з Ліамом Нісоном у головній ролі. Стрічка, знята чорно-білими кадрами для автентичності, показала не лише героїзм, а й темряву Голокосту: гетто, табори, жорстокість. Фільм виграв сім "Оскарів", включно з "Найкращим фільмом", і став культурним феноменом, навчивши мільйони про Шоа (так євреї називають Голокост). Спілберг, який має українські корені, адже його дідусь і бабуся по материнській лінії родом з Одеси, а дідусь та бабуся по батьківській лінії – з невеликого села під Кам'янцем-Подільським, вклав у проєкт особисте пережиття трагедії свого народу. "Це моя подорож до коренів", казав режисер. Завдяки фільму Шиндлер став всесвітньовідомим. А його фабрика в Кракові перетворилася на музей. Хоч варто відзначити, що і книга, і фільм мають своїх критиків, які вважають, що постать Оскара Шиндлера подекуди надто героїзована й не повністю відповідає історичним реаліям, однак усі одностайні в одному – його вчинок став символом людяності серед жахів Голокосту, а сама історія має виняткове моральне й художнє значення.Оскар Шиндлер з дружиною Емілією, фото: соцмережі Сьогодні, 51 рік після смерті, вчинок Шиндлер нагадує що навіть у найтемніші часи гуманізм може перемогти. Понад 7000 нащадків врятованих ним євреїв живуть і до сьогодні по всьому світу, несучи давню мудрість як заповіт: "Порятунок світу починається з одного життя".Читайте також: "Голокост від куль": 84 роки тому розстріли Бабиного Яру розпочали свій відлік на заході України