У французькому місті Байє 9 жовтня відкрили стелу Меморіалу репортерів Байє 2025 року у присутності родин та близьких 73 журналістів, які загинули під час виконання своїх професійних обов'язків з 1 червня 2024 року до 1 червня 2025 року.

Джерело: "Детектор медіа" з посиланням на сайт "Репортерів без кордонів" (RSF)

Деталі: Стелу відкрили в рамках 32-ї церемонії вручення премії Байє Кальвадос-Нормандія воєнним кореспондентам. Особливу шану віддали палестинським журналістам, які загинули в Газі, викарбувавши послання: "На згадку про безпрецедентну трагедію. Усім журналістам, загиблим у Газі".

Генеральний директор RSF Тібо Бруттен, відкриваючи меморіал, заявив, що "ще сімдесят три імені викарбувані на мармуровій стелі Меморіалу репортерів у Байє".

"Вони були вбиті за те, що інформували нас про змову між владою та організованою злочинністю в Мексиці, про монархістські заворушення та їх придушення в Непалі, про масштабне російське вторгнення в Україну та про злочини, скоєні ізраїльською армією проти палестинського населення", - сказав він.

На білому мармурі викарбували імена 73 журналістів, які віддали своє життя під час виконання своїх професійних обов'язків у Палестині, Україні, Мексиці та інших країнах.

Фото Наталі Садикової

На стелі також є ім'я української журналістки Вікторії Рощиної, яка з 2023 року була в російському полоні, де внаслідок катувань та нелюдського поводження загинула у 2024 році. Серед убитих медійників у списку є також казахстанський опозиційний журналіст Айдос Садиков, на якого вчинили замах 18 червня у Києві.

Його дружина Наталія Садикова виступила з промовою, в якій розповіла обставини убивства.

Пряма мова Садикової: "Мій чоловік, казахський журналіст і політичний біженець Айдос Садиков, був застрелений 18 червня 2024 року в центрі Києва. Кілер зі спецслужб Казахстану вистрілив Айдосу в скроню — на моїх очах. Він стікав кров'ю, а я нічим не могла допомогти.

Ще тринадцять днів Айдос із простреленою головою боровся за життя в реанімації. 2 липня його не стало. Айдоса Садикова вбив диктаторський режим президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Вбив — за правду. Казахи називають Айдоса батиром — народним героєм. Він боровся з несправедливістю словом — і за це його вбили".

"Поруч — ім'я Вікторії Рощиної, відважної української журналістки, яку закатували в російському полоні. Ми маємо не просто пам'ятати імена, викарбувані на цьому камені. Ми зобов'язані боротися далі. Бо якщо ми замовкнемо — переможуть убивці, такі як Токаєв і Путін".

Передісторія:

• Росія затягувала повернення тіла Вікторії Рощиної: його вдалося репатріювати лише у лютому 2025 року.
• В Офісі генпрокурора повідомили, що на тілі Рощиної виявили численні сліди катувань і жорстокого поводження: садна, крововиливи, зламане ребро, ознаки застосування електроструму.
• Слідча група підтвердила: тіло привезли в Україну після розтину, проведеного на території Росії. Журналісти дізналися від співрозмовників у силових відомствах, що росіяни віддали тіло без частини внутрішніх органів – головного мозку, очних яблук та частини трахеї.
• Міжнародний експерт-патологоанатом вважає, що це могло бути спробою приховати справжню причину смерті, зокрема удушення. 8 серпня з Вікторією попрощалися у Києві.
• Журналісти "Слідство.Інфо" дізналися, що Рощина померла 19 вересня 2024 року в СІЗО міста Кізел Пермського краю Росії.