Тут випадково став свідком суперечки про велику російську культуру. І не зрозумів, про що взагалі суперечка. Одна людина каже – це чужа нам імперська спадщина. Інша каже – давай відокремлювати велику культуру від злочинів купки негідників. І сперечаються. А я справді не можу зрозуміти – про що? Ну, яка там велика культура? Немає і не було там ніякої цікавої культури. Легенда. Казка.

Гаразд, балет за дужки, я взагалі цього ніколи не розумів. А література? Війною і миром нас усіх однаково катували в школі. Багато хто пам'ятає. Що там такого великого? Та нічого. Якщо вже читати про війну, то краще Ремарка. Пушкін? Я пам'ятаю дивну мить? І що? Які одкровення сенсу ви відкриєте після прочитання? Та ніяких.

Достоєвський окрема історія. Я пишаюся тим, що ще у школі вважав це рідкісною муттю. Історія дивака, який мало заробляє і постійно позичає у борг. Потім довго вирішує вбити кредитора. Потім довго страждає – зізнаватися чи ні. Думка про те, щоб знайти роботу, йому за всю книгу у голову не приходить. Що ти відкриєш у собі після прочитання? Що бувають задумливі і рефлексуючі вбивці? Бувають. Вони цікаві? Ні.

Гаразд, з такою літературою завжди можна сказати – ти не розумієш і струни твоєї душі недостатньо тонко налаштовані. Але з гумором обдурити неможливо. Ти читаєш і або смієшся, або ні. Що смішного я прочитав у своєму дитинстві та юності з доступного? Троє в човні? Джером. Остап Вишня – теж до російської культури не належить.

Гаразд, зарахуємо 12 стільців і Золоте теля. Про національність автора зараз не будемо, хоча це дуже показово. Взагалі все, чим російська культура хоч якось може пишатися, зробили абсолютно не російські автори. Пісні? Ех дубинушка, ухнем? Геніально. Всі ці пісні, якщо вже друкувати, то на м'якому папері і у рулонах. Там же і співати.

Про прекрасні радянські фільми хтось нагадає? Добре, Гайдай був з Кавказькою полонянкою. І вічне радянське новорічне диво – Іронія долі. Так обидва фільми просто скопійовані з американських! Так, там навіть за епізодами чисті копії. Вторинне. Просто першоджерела були недоступні.

Немає сенсу сперечатися про велику російську або радянську культуру. Її не було. Взагалі. Парад посередностей і плагіат вдалих західних картин. Нема чого ділити. Навіть технічні відкриття, як правило, крадені. Той самий автомат Калашникова. Залиште це їм – нехай споживають. Нічого великого там не було, немає і, напевно, не буде. Вони не у змозі генерувати щось цікаве...