Створення в ПАРЄ платформи для діалогу з "російськими демократичними силами у вигнанні", яке дехто одразу оголосив "зрадою", виявилося гросмейстерським проукраїнським кроком. Адже ніщо так не дискредитує "російські демократичні сили у вигнанні", як заклик до їхнього об'єднання й формування спільного представництва для "діалогу".Тому створення цієї платформи стало потужним каталізатором і без того чималеньких чвар, зокрема між "навальністами" (ФБК) і "Антивоєнним комітетом Росії" (Ходорковський, Каспаров, Гудков тощо).Одним із каменів спотикання стала "Берлінська декларація", яку АКРовці підписали, а "навальністи" ні.Читайте також: У "прекрасній Росії майбутнього" прекрасно те, що в майбутньому Росії немаА найкумедніше повелася мавпочка з прізвищем Латиніна, яка ніяк не могла визначитися, як їй вигідніше — з розумними чи красивими. Тому декларацію спершу підписала, а потім передумала. Додам, що позиція АКР більш проукраїнська, тому використання "Берлінської декларації" як фільтра для допуску на оту платформу ПАРЄ — теж цілком правильний крок. А "навальністи" тепер казяться з цього приводу, але декларацію підписувати все одно не збираються, бо як же ж вони можуть лягти "під Ходорковського".Ну і хай... з ними.ДжерелоПро автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.