Усе почалося у квітні 2025 року, коли Кремль оголосив про намір провести саміт найвищого рівня, на якому в гості до Володимира Путіна мали приїхати лідери 22 арабських країн. Росіяни навіть запустили 3 жовтня офіційний сайт саміту.Сам саміт мав відбутися 15 жовтня. Можете собі уявити, з якою помпою Москва його просувала. Утім, станом на 9 жовтня лише Ахмед аш-Шараа, тимчасовий президент Сирії, та прем’єр-міністр Іраку Мухаммед Судані (він же голова ЛАГ) дали позитивну відповідь. Ключові гравці — лідери ОАЕ (Мухаммед бін Заїд), Саудівської Аравії (Мухаммед бін Салман) та Єгипту (Абдель Фаттах ас-Сісі) — не підтвердили візит.Офіційна версія Кремля полягає в тому, що оскільки час саміту збігся з початком активної фази реалізації Плану Трампа з нормалізації в секторі Гази, це ускладнило приїзд. Путін навіть поспішив сказати в Душанбе, що скасування саміту було його ініціативою, щоб не заважати процесу.Утім, спостерігачі, які ближче знайомі з деталями підготовки до цього форуму, змушені визнати, що саміт просто проігнорували. Bloomberg, наприклад, пише: "Скасування зумовлене низькою явкою — майже ніхто не захотів приїхати". Джерело, залучене до підготовки саміту, переповідає: саміт бачили як "важливу ініціативу" для протидії "гегемонії Трампа" в регіоні, але арабські лідери (особливо монархії Перської затоки) ігнорують його через ізоляцію Росії (війна в Україні, санкції).Читайте також: Мир на Близькому Сході та американський бізнес-інтересОчевидно, що план Трампа справді є ключовим фактором скасування саміту. Арабські лідери (Саудівська Аравія, ОАЕ, Єгипет) тісно координують свої дії з США, і, щоб уникнути конфлікту з Трампом, вирішили не зближуватися з Москвою на цьому етапі. Підписання угоди в Єгипті є також чітким сигналом: регіон обирає "американський мир". Путін, звісно, хвалить план, але це контрастує з його роллю "медіатора", якою він себе уявляє.По-друге, саміт мав компенсувати втрату впливу на Близькому Сході (після 2022 року арабські країни дистанціювалися від Москви через російську агресію проти України). Це віддзеркалює ширшу тенденцію: навіть у так званих "дружніх" регіонах (таких як Центральна Азія, де Путін був 9–10 жовтня) ми бачимо, що лідери дистанціюються, хоча й роблять це обережно.Далі, провал потепління між Трампом і Путіним, яке було помітним упродовж останніх місяців після зустрічі на Алясці. Якщо, звісно, не брати до уваги останній твіт, де Трамп подякував Путіну за співчуття через неНобель.Що це може дати?Перше, що впадає в око, — це втрата Росією іміджу "глобального гравця". Перенесення на листопад, про яке натякають, малоймовірне. За словами Ушакова, рішення "залежить від арабських друзів", а це "іншаалла, букра". Це також може послабити російські позиції в сирійському питанні чи енергетичних угодах з ОПЕК+, на які вони, до речі, дуже розраховували.Для регіону це посилення впливу США та їхніх арабських союзників (у разі успіху угоди про Газу), паралельно маргіналізуючи вісь Москва/Тегеран. У глобальному сенсі можна говорити про кризу ідеї "мультиполярності", яку активно просуває Москва. Кремль намагається будувати альянси, але стикається з реальністю санкцій і пріоритетів партнерів.Отже, ця подія — типовий дипломатичний "фейл", де Кремль намагається врятувати репутацію риторикою, але факти (власне, низька явка) говорять про ізоляцію. Якщо План Трампа провалиться, саміт може "відродитися"; інакше — забудеться. У наших інтересах, щоб був успіх.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.