У контррозвідувальній діяльності є багато методів виявлення шпигунів. Серед них вимова, акцент, знання історії. Труханов кожного разу, коли вимовляє назву міста, яке очолює, робить це через "А", замість "О". Здається деталь, а скільки в ній змісту. Правильна назва міста — це як "паляниця", яку не може вимовити жоден окупант.А тепер давайте серйозно. Розмови про рішення щодо позбавлення мера Одеси Геннадія Труханова громадянства не безпідставні. Але про все послідовно.Насамперед не треба демократію підміняти бездіяльністю.Місцеве самоврядування — це не абсолют, а інструмент захисту, розвитку і взаємодії міста та держави.Ми не повинні закривати очі на ворожу агентуру, яка прикривається виборними посадами.Сьогодні між Трухановим і місцевим самоврядуванням спільного рівно стільки, як між морською свинкою і Чорним морем.Дії міського голови Одеси нагадують почерк окупаційної влади.Мене вражає кількість зруйнованих будинків в Одесі, які становлять історичну пам’ять та архітектурну цінність.І це не наслідки влучання "шахедів" — так господарюють.Саме Труханов неодноразово протиставляв себе "київській владі", чим посилював сепаратистські настрої та створював прірву між столицею і регіонами.Читайте також: Мер Одеси Труханов: на комісії при президенті розглянуть питання про позбавлення мене українського громадянстваДестабілізація центральної влади — саме цього зараз активно добиваються у Москві.Думаєте, збіг?Саме через російський менталітет Труханова і його оточення українське коріння Одеси всіляко замовчують, ветеранське середовище та громадський сектор перебувають в опозиції.Для мене особисто Труханов перестав існувати як громадянин України одразу після запитання: "Ти чому не в окопах?".Зневага до фундаментальних цінностей — це рубікон, за яким повернення до публічної діяльності чиновника має бути обмеженим державою.Його "Адєса" - публічне свідоме протиставлення справжній українській Одесі. Кожне велике місто України — це концентрація сили. Або навпаки: якщо в одному з них ситуація "зі знаком мінус", під загрозою опиняється вся держава — її здатність дати відсіч агресору на великій ділянці фронту.Якщо на четвертому році великої війни за Незалежність органи влади міста перенасичені адептами Кремля;коли місцеві чиновники чинять спротив декомунізації;коли корупція та незаконна забудова вбивають цивільне населення за першої негоди, —це вже не проблема окремого міста, це стає проблемою держави.Держава — це цілісний організм, з якого не можна виокремити певні "органи", що могли б жити своїм автономним життям.Так само і міста.Їхня самобутність, колорит і оригінальність мають черпати природні джерела з україноцентричних джерел та історичних фактів.Будь-яке потурання імперським міфам на місцевому рівні — це явний і очевидний колабораціонізм.І тут не має значення: Схід це чи Захід, Північ чи Південь.Україна у нас одна, і Одеса в ній — невіддільна складова частина.Це місто — стратегічно важливий форпост на південному фланзі оборони, що пролягає вздовж узбережжя Чорного моря.Також Одеса впритул наближена до небезпечної ділянки державного кордону з невизнаною "республікою" Придністров’я.Не варто забувати, що саме цей обласний центр внесений на сучасну мапу ворога як територія, яку слід окупувати. І ці плани, попри труднощі на фронті, росіяни не скасовували.Читайте також: Президент може припинити громадянство Труханова, але не може позбавити його посади мера: юрист Андрій МагераЗагальноукраїнська активна фаза боротьби за Одесу триває з травня 2014 року, коли в сутичці на Куликовому полі об’єднані українські патріоти перемогли промосковських тітушок.Відтоді минуло понад 11 років — сталося багато змін.Зусиллями обласної державної адміністрації та активістів перейменовано вулиці, демонтовано найбільш провокативні пам’ятники.Сьогодні завдяки присутності у місті багатьох підрозділів Сил оборони українська мова в Одесі вже не дивина.Нею розмовляють пасіонарії — патріотично налаштовані хлопці й дівчата.Але на рівні частини громади міста російська пропаганда вкорінена дуже глибоко.І цю "токсичну квітку надії" на повернення "русского міра" щодня продовжують плекати в стінах Одеської мерії.Культ поклоніння "великому російському поету" Пушкіну — триває.І не тільки.Замість того щоб запропонувати жителям Одеси нову прогресивну альтернативу, місцеві політики й чиновники різного партійного спектра обирають легший шлях — продовжують смоктати "імперську цицьку" самі й закликають інших робити те саме!Це замкнене коло, бо немає альтернативи.Потрібне сміливе рішення.Проблема назріла давно — зараз це очевидний крок, який повинен знайти підтримку в суспільстві.У комплексі з вимогою створити у місті військово-цивільну адміністрацію — це "шах і мат" для адептів кремля місцевого розливу.У Володимира Зеленського зараз є можливість не змарнувати одразу два історичних шанси:перший — як Президент, довести, що епоха "какая разница" закінчилась: Одеса — це Україна!другий — як Верховний Головнокомандувач ЗСУ, встановити в Одесі по-справжньому українську владу.Війна триває — як ззовні, так і всередині.Виграти один фронт без іншого неможливо.Втім, хочу вірити, що відставка Труханова — це не самоціль.Запит на зміни сильний як ніколи — це наш спільний шанс створити щось більше й утвердити новий концепт української Одеси.Підхід до змін повинен бути системним, бо таких "труханових" насправді багато.Пропоную спільно дивитися глибше і далі, думати: "А хто натомість?".Очевидно, що це повинна бути україноцентрична людина з бездоганною репутацією та державницькими цінностями.Пане Президенте, у вас є чудова нагода — не змарнуйте її.P.S. Президент Володимир Зеленський своїм указом позбавив Геннадія Труханова українського громадянства.ДжерелоПро автора. Мирослав Откович, український журналіст, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.