1. Головна невідома — причини оптимізму Дональда Трампа.Його впевненість у тому, що цього разу він "дотисне Путіна", викликає питання. Слова Трампа, що "інакше Путін не пропонував би того, що він запропонував учора", можна трактувати як завгодно — але наразі це лише спекуляції. 2. Після зустрічі Трамп закликав сторони "зупинитися там, де стоять зараз".Зеленський на пресконференції також говорив про схожу логіку. Це може свідчити, що Трамп повернувся до початкової ідеї: спочатку — припинення вогню за лінією фронту, а вже потім — обговорення умов миру.Такий підхід виглядає більш реалістичним, адже "першопричини конфлікту" в путінському розумінні ніхто навіть не починав обговорювати. Єдиний спосіб, як Україна могла б "допомогти" їх вирішити, — це здатися.Капітуляція України дала б Путіну можливість знову зосередитися на вимогах до США, Європи та всього Заходу, з яких він починав у 2022 році, але змушений був відкласти через український опір.Читайте також: Про що взагалі можна домовлятися з Путіним? 3. Основний важіль тиску Трампа на Путіна — санкції.Йдеться насамперед про нафту: санкції проти російського експорту та покупців із Китаю й Індії. До цього додається обіцянка поставити Україні Tomahawk — як сигнал переходу на "інший рівень ескалації".Продаж російської нафти зараз не заборонений. ЄС домовився про нову цінову стелю — 47,6 долара за барель, тоді як ринкова ціна становить близько 47,4 долара, тобто вже нижча. Але повне ембарго, якщо його реально запровадити й контролювати, могло б різко обвалити доходи російського бюджету і, відповідно, зменшити здатність фінансувати війну. 4. Tomahawk як "вербальна зброя".Малоймовірно, що США насправді розглядали реальну передачу цих ракет. Скоріше, в адміністрації Трампа їх сприймають як дипломатичний інструмент тиску — зброю, яка працює сильніше, коли про неї говорять, ніж коли нею користуються.Читайте також: Зустріч Трампа і Зеленського. Чи можливе закінчення війни?Самих ракет Путін навряд чи боїться настільки, щоб заради цього погодитись на перемир’я. Але в комплексі з іншими заходами — санкціями, переговорами з Китаєм, мілітаризацією Європи — цей тиск може дати певний ефект. Хоча й лише теоретично: Росія за роки війни навчилася швидко адаптуватись до будь-яких обмежень. 5. Поки невідомо, чим завершиться зустріч і що буде далі.Ми не маємо конкретики про результати розмов Зеленського з Трампом, а також про його подальші контакти з лідерами ЄС і НАТО. Але вже сам факт, що процес рухається, — це позитив.Шукати шляхи до припинення війни на прийнятних для України умовах завжди краще, ніж не шукати їх зовсім.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.