Перший провал мобілізаційних планів трапився у 2023 році, коли суспільству оголосили про каву в Криму як вирішену справу, і суспільство подумало, що кава в Криму може відбутися без нього. Що є якісь "наші котики", яким в кайф воювати, спати з мишами, роками не бачити дітей, а воно, суспільство, може нарешті видихнути й жити своє життя. Другий провал мобілізаційних планів відбувся навесні цього року, і я бачив його на власні очі вже з лав армії. Прийшов Трамп і пообіцяв мир за три дні. Потім за тиждень, потім за місяць, потім колись.Українці чекали миру, слідкували за "перемовинами", а окупанти наступали на фронті. Зараз третій захід на "мир". Депутати розказують про "мир", інфа – сотка! Вилізла з нафталіну Юля і розказує за мир. Тепер Трамп розказує про "чудову" розмову з путіним і "мир". Але так само як і раніше, миру немає. Окупанти наступають. А суспільство чекає миру. Це небезпечний трек. Читайте також: Про що взагалі можна домовлятися з Путіним?Нам потрібен мир. Але розмови про мир не наближають миру. Вони наближають нашу поразку. Бо ще нікому не приносили користі завищені очікування. Вони завжди приносять тільки розчарування, апатію, відчай. Якими б не були новини з Вашингтону, результати війни робляться на полі бою. Будь ласка, дорогі друзі, бережіть себе в цих емоційних гойдалках! Не давайте завести себе в ейфорію, щоб потім не падати на саме дно відчаю. Слідуйте двом простим правилам:1. Нічого не сприймайте, як 100% вирішене. Ніякі договори, а тим більше заяви політиків! Особливо, заяви п*здабола Трампа і чекіста Путіна. Хай спочатку зроблять, а потім будемо радіти чи тужити. 2. Живіть своє життя, а не чекайте новин. Ваша справа, мої друзі, це війна, волонтерство, бізнес, робота – займайтесь цим. Важливих новин все одно не пропустите. А менталочку збережете. *Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер, військовослужбовецьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.