Дійсно, цей раунд переговорів має низку важливих відмінностей. Хоча загальний фон лишається похмурим, саме відновлення перемовин і зміна підходу до них дають шанс на реальні результати. Можливо, саме в цьому і є підстави для оптимізму з боку президентів США та України. Дональд Трамп у жовтні 2025 року — це людина, яка "завершила 7 війн" і щойно тріумфувала на Близькому Сході. Він бореться з міграційною кризою всередині країни, досягає успіхів у міжнародній тарифній війні, а ще скидає десяток бункерних бомб в Ірані та організовує блокаду Венесуели. "Окрилений" Трамп вважає, що зробив достатньо, щоб не дозволяти Путіну виставляти себе блазнем перед усім світом. Звідси й риторика про "розчарування в Путіні", нові постачання зброї Україні за європейські кошти й демонстративна відмова від контактів із росіянами, які ще недавно скиглили, що "імпульс Анкориджа втрачено". Разом із розмовами про постачання Tomahawk це створило політичний тиск на Путіна. Він мусив  першим зателефонувати Трампові й пообіцяти щось таке, що викликало оптимізм в американського президента та стало поштовхом до нової зустрічі між ними.Але, на відміну від Аляски, нова зустріч готується за правилами класичної дипломатії. Там вже немає Віткоффа, але є Держдепартамент в особі керівника Марко Рубіо. Немає спонтанності, а всі рішення мають опрацьовуватись на робочому рівні між професійними дипломатами. Читайте також: Зустріч Зеленського і Трампа: процес рухається, — це позитивАдміністрація президента Дональда Трампа не схильна до ескалацій. США не запроваджують нові санкції проти РФ, не надають військову підтримку Україні, навіть голосують в ООН разом з росіянами. А ось постачання Tomahawk — це відмова від звичної стратегії та крок до ескалації. Тобто Америка більше не бачить сенсу в переговорах з Росією.Очевидно, саме це і спричинило дзвінок Путіна Трампу. Адже вихід США з перемовин — набагато критичніша подія для РФ, ніж умовні 20 або 30 американських ракет в України. І ось чому.Російський президент не збирається завершувати війну. Але перемовини за участі США — це шанс для Путіна повернути РФ у велику політику. Тому росіяни триматимуться за цей шанс і робитимуть той мінімум, який дозволить зберегти залученість Америки до цього процесу. Памʼятаєте, як у квітні американці заявили, що виходять з переговорного процесу, і кремлівський диктатор — вперше з початку повномасштабного вторгнення — оголосив 30-годинне перемирʼя. Це утримало США в перемовинах, але водночас показало всьому світові, що припинення війни залежить не від Києва, Брюсселя чи Вашингтона, а повністю від Кремля. Що ж робити нам? Чекати розвитку подій і донатити на наші збройні сили. Бо саме завдяки українським воїнам будь-які "позитивні сценарії" взагалі можуть залишатися можливими.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.