І стосунки ці неминучі та складні.З одного боку, держава довгий радянський і дорадянський час була чужою, і залишалась не привласненою чужою десятиліття опісля. А оскільки держава виглядала навіть за часів незалежності як не дуже то й варта довіри, то родина як інститут визначала поведінку громадянина більше і переважним чином навіть за межами цього ойкоса.І навіть інфікувала родинними стосунками простір стосунків держави — всі ці куми звідти.Але Україні не щастить на кризи та шоки, і в великих, як революції, або війна, держава раптом, на короткий термін, віднаходиться як своя.Читайте також: Кейс Труханова. Маховик запущений давно. І успішноАле потім вона знову діє так, що підриває той момент присвоєння і робить стосунки в черговий раз складними та недовірливими, в тому числі через несвідоме наслідування авторитарних радянських процедур замішаних на родинних звʼязках.У 2022 ми мали  раптове присвоєння держави, зумовлене масштабним вторгненням, а тепер заходимо на нове коло помилок зі зростанням недовіри.І багато останніх подій про це, особливо там, де це стосується  локальних успіхів.Децентралізація та увласнення органів місцевого самоврядування  — один з таких виборених успіхів.Загроза або навіть відчуття загрози йому знову віддаляє громадянина від державиЦе в цілому сумна гра.ДжерелоПро авторку: Ольга Духнич, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.