Сьогодні ми повертаємося на Покровський напрямок, оскільки низка інформаційних повідомлень, як у вітчизняних ЗМІ, так і гучних заяв кількох «офіційних морд» нашого ворога, окреслили дуже сумну ситуацію для ЗСУ на цьому напрямку. Це, в свою чергу, викликало дуже значний суспільний резонанс. І тому, на мою думку, було б дуже доречно розібратися, що там відбувається насправді й чи відповідає ця оцінка дійсності.

Розглянемо ситуацію на Покровському напрямку у скороченому форматі (станом на ранок 26.10.2025), оскільки 6 днів тому я дуже докладно описав її у своєму огляді, присвяченому цьому напрямку, і як загальне оперативне підґрунтя подій, що там відбуваються, так і тактичну обстановку на низці ділянок цього напрямку.

1. Наступ ворога

Так, угруповання військ противника (УВ) «Центр», що діє на даному напрямку, практично не змінило бойовий та чисельний склад (БЧС) своїх частин та з'єднань, що наступають на Покровський район оборони Збройних Сил України. Всі читачі, які цікавляться цією інформацією, можуть прочитати відповідну інформацію в огляді, про який я згадував вище. Тому не буду детально зупинятися на БЧС сил противника в районі Покровська та Мирнограда. Зроблю лише кілька зауважень з цього приводу:

• Основна «ударна сила» противника на Покровському напрямку – його 2-га загальновійськова армія (ЗВА), судячи з усього, отримала значне поповнення живою силою до того, як 2 тижні тому почалася її чергова спроба штурму міста. Всього, за різними оцінками, передові частини та підрозділи цієї армії отримали у кілька «прийомів» до 10,5 тисяч додаткового особового складу для формування штурмових груп та підрозділів у складі своїх передових частин та з’єднань. Однак, на цей рахунок, є й альтернативна оцінка - від 6 до 7 тисяч особового складу.
• Також підтверджено перенесення зусиль командуванням 51-ї ЗВА противника, яка наступає північніше Покровсько-Мирноградської агломерації разом з 2-ю ЗВА, у південну частину своєї смуги (на тактичні напрямки Новоекономічне - Мирноград, Миролюбівка-Балаган, Гродівка-Козацьке).

У зв'язку з цим 51-ша ЗВА протягом попереднього тижня різко знизила активність на своєму плацдармі західніше  річки Казенний Торець, продовжуючи утримувати її лише у напрямку Сухецьке – Родинське та Федорівка – Красний Лиман (Добропільський оперативно-тактичний напрямок), у рамках загального наступу на Покровський район оборони Збройних Сил України.

Загальну чисельність сил і засобів противника з складу його 51-ї ЗВА, які беруть участь в гіпотетичній «Покровській наступальній операції», можна оцінити як 3-4 окремі мотострілецькі бригади (омсбр) - у зв'язку з цим згадуються 5-та, 9-та, 110-та, частково 1-ша і, можливо, 39-а ОМСБр (зі складу 68-го АК). Інформація про їх посилення підрозділами зі складу частин та з'єднань морської піхоти, перекинутих у смугу сусідньої 8-ї ЗВА, залишається «неперевіреною» (таких згадок у відкритих джерелах я самостійно не знаходив).

Крім того, не викликає сумнівів й той факт, що на лівому фланзі 2-ї ЗВА знаходиться частина сил та засобів зі складу 41-ї ЗВА противника (і, відповідно, бере участь у штурмі Покровського району оборони ЗСУ). Очевидно, російське командування вважало, що одних зусиль 2-ї та 51-ї ЗВА буде недостатньо для гарантованого успішного взяття Покровська.

У зв'язку з цим згадуються 35-та та 55-та омсбр (можливо, 137-ма омсбр). Разом з тим, загальна чисельність сил і засобів 41-ї ЗВА, що продовжують діяти в смузі 2-ї ЗВА, навряд чи перевищує одну мотострілецьку бригаду. Найімовірніше, це певний набір підрозділів ротно-батальйонного рівня зі складу згаданих бригад. Основні сили 41-ї ЗВА, як повідомлялося раніше, ймовірно, частково були перегруповані в смугу 41-ї танкової дивізії (тд) на Новопавлівському напрямку або навіть в оперативну зону УВ «Восток» на Південно-Донбаському напрямку.

2. Поточні зміни

Передові підрозділи 51-ї ЗВА противника намагалися, із застосуванням бронетехніки (до 3-х одиниць, в подальшому всі були уражені безпілотниками та іншими вогневими засобами ЗСУ) просунутися в напрямку Мирне – північна околиця Новоекономічного – Червоний Лиман (очевидно, з метою посилення своїх малих штурмових груп, які утримують позиції як у самому Красному Лимані, так й на південь від нього).

В результаті противнику не вдалося суттєво розвинути свій попередній тактичний успіх у районі Красного Лиману. Однак окремим малим піхотним групам противника все ж таки вдалося зайти в південну частину Родинського (вулиця Кантемірова та вулиця Південна), де вони, вочевидь, на даний момент, намагаються втриматися, оскільки ЗСУ періодично контратакують їх там.

На напрямку Миролюбівка-Козацьке та Михайлівка-Козацьке також наступала бронегрупа противника (до 2-х одиниць). Просунувшись уздовж лісопосадки до садів на схід від Козацького, вона висадила піхоту задля подальшої атаки в напрямку Козацького. Однак вони не встигли атакувати на вказаному напрямку, потрапивши під інтенсивний вогонь передових підрозділів ЗСУ та під удари безпілотників. Втративши до 10 чоловік вбитими і пораненими, противник був змушений частково почати відступ, частково намагався закріпитися в садах.

У напрямку Чинушино - Новопавлівка, мабуть, передовим підрозділам 2-ї ЗВА противника таки вдалося «зімкнути фланги» двох своїх тактичних груп, що просуваються в південній і східній частинах міста, так як його піхота вже фіксується як в самій Новопавлівці, так і в прилеглих до неї з півночі районах Покровська - Сонячному і Шахтарському.

Також противнику (506-й, 1437-й, 1431-й мотострілецькі полки/мсп, зі складу 27-ї мотострілецької дивізії/мсд, підрозділи 15-їомсбр та ряд підрозділів 35-ї омсбр, зі складу 41-ї ЗВА) вдалося просунутися в центральній частині міста, фактично дійшовши до рубежу «Промзона» (район території 9-го пожежно-рятувального загону) - залізнична станція «Покровськ».

Хоча, є інформація, що ЗСУ досі продовжують утримувати район «Собачовки», а також центр міста (включно з будівлею міської ради та прилеглими кварталами), і сам залізничний вокзал.

На даний момент взагалі складно визначити, де і якими силами ворог просунувся в межах самого міста Покровськ. Оскільки він діє за методом «прихованого проникнення» та «інфільтрації», переважно малими піхотними групами (до 10-и осіб), переважно «у відриві» від своїх основних сил та в проміжках між позиціями та рубежами передових підрозділів Збройних Сил України. Через нестачу особового складу в їхніх передових підрозділах ЗСУ досить складно виявити ці групи противника під час їх просування та переміщення, не кажучи вже про своєчасну їх «зачистку».

Періодично фіксуються пересування піхотних груп противника по 3-5 осіб, рідше 8-10 майже по всій південній частині міста (від Леонтовичів до промзони). По суті, відбувається те ж саме, що і в Куп'янську. Ворог активно «хаотизує» систему оборони Збройних Сил України в самому місті, його піхота діє методами диверсійно-розвідувальних груп, не проводячи планомірного штурму міської забудови в її класичному розумінні, тобто немає, як таких, послідовних атак будівля за будівлею, квартал за кварталом. Вони намагаються рухатися приховано, часто використовуючи для маскування цивільний одяг, намагаючись «проникнути» в будь-яку «шпарину». Такі групи противника атакують позиції ЗСУ лише тоді, коли вважають це вигідним для себе та гарантує їм успіх. В таких умовах, просування основних сил передових частин та підрозділів противника в межах міста, із зайняттям відповідних позицій та рубежів, здійснюється лише тоді, коли його малі піхотні групи достатньою мірою «насичують» цей район (квартал) міста (при цьому, гарантуючи суттєве послаблення централізованого опору з боку ЗСУ). 

На даний момент саме в цьому плані можна стверджувати, що ЗСУ гарантовано контролюють лише північну частину Покровська (розташована на північ від залізничного вокзалу), причому досить рясно заміновану ворогом дистанційно. На решті території міста, по суті, точаться запеклі спорадичні бої між передовими підрозділами Збройних Сил України, змушеними їх вести, фактично, без тилу та флангової взаємодії, часто в оточенні, або напів-оточенні та малими штурмовими групами противника,  які активно намагаючись проникнути між ними і через їх розріджені бойові порядки.

На західному фланзі Покровського напрямку передові підрозділи 2-ї ЗВА противника (ймовірно зі складу її 15-ї омсбр та 1441-го мсп), продовжують утримувати рубіж Удачне – агрофірма «Ковалиха», зумівши також зайняти лісосмуги вздовж залізниці, що веде до Покровська з Межевої, а головне, просунувшись своїми штурмовими групами до так званої «промислової зони» в західній частині Покровська, де їм, вірогідно, таки вдалося перерізати дорогу на Павлоград.

І саме це, на даний момент, становить найбільшу небезпеку для оборони всієї Покровсько-Мирноградської агломерації. Адже, відстань між передовими позиціями противника в «промзоні» Покровська та в районі Червоного Лиману на північний схід від нього становить не більше 9 км по прямій лінії.

3. Підведемо підсумки

Загальна (оперативно-тактична) ситуація на Покровському напрямку характеризується кількома очевидними оцінками:

• 51-ша ЗВА противника наразі зазнає певних труднощів зі своєю безпосередньою участю у гіпотетичній «Покровській наступальній операції», незважаючи на низку тактичних успіхів у районі Червоного Лиману та на схід від Мирнограда. Поки що їй не вдавалося «зачепитися» за останній значними силами.
• Незважаючи на це, 2-га ЗВА противника, яка 2-2,5 тижні тому розпочала черговий «генеральний штурм» Покровська, за цей час зуміла досягти цілком очевидних успіхів, просунувшись своїми передовими штурмовими групами та підрозділами у південній та західній частинах міста.
• На даний момент поки що немає підстав стверджувати про наявність оточення українських військ у Покровську та Мирнограді. Однак загроза, і цілком реальна, цього - існує. Для цього противнику (передовим підрозділам його 2-ї ЗВА) потрібно буде просунутися від Покровської промзони у північно-східному напрямку (тобто в бік Родинського і Т-подібного перехрестя доріг на Добропілля і Гришине, на південь від нього) всього на 9 км.  При цьому, 51-ша ЗВА противника, яка відчуває очевидні труднощі із власним просуванням в районі Мирнограда та північніше нього, може навіть особливо «не напружуватись», темпів просування їй на зустріч 2-ї ЗВА противника – цілком вистачає …

Висновок

Висновок з усього цього очевидний. Судячи з усього, бої за Покровсько-Мирноградську агломерацію вступили у свою вирішальну (завершальну) фазу. У разі подальшого просування 2-ї ЗВА противника у північному та північно-східному напрямках весь цей район оборони гарантовано буде захоплений противником. При цьому, дійсно, значна частина українського угруповання, яке на даний момент обороняється в районі Покровська, а головне – в районі Мирнограда, зазнає великого ризику потрапити в оточення. Хоча, на данний момент, ніякого оточення немає.