Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вадима Підлипенського.

На фронті 25 жовтня загинув військовослужбовець Вадим Підлипенський із позивним Рамштайн, який був уболівальником футбольного клубу «Динамо Київ». Про це повідомляє фанатська організація WBC Ультрас Динамо, інформує «Главком».

«Вадим катав за Динамо ще з середини 00-х, мав стосунок до кількох фанатських колективів і запам’ятався багатьом своїм гумором, адже завжди був душею компанії. Ще одна непоправна втрата для нашого фанатського руху. Спочивай з миром і спасибі за захист», – ідеться в заяві ультрас.

«Привіт друже. Ми познайомилися у Сумах у 2011 на фіналі кубка. Тоді всі твої друзі казали тобі закрити рота, бо втомилися від твоїх постійних жартів, бо гумор це і є ти. Потім ми кожен раз бачилися на іграх Дніпра і Динамо.Кожен раз в Дніпрі, кожен раз в Києві я у тебе, скільки було цих разів? Потім моє весілля, де ти був свідком приїхавши в Дніпро, потім багато років дружби і підтримки. Ти дуже любив футбол, Київ і гарні ресторани, де ми часто проводили час. Ти був справжнім, відкритим, щирим та готовим допомогти. На початку війни твої двері відкрилися для мене, де ми жили разом декілька місяців. Було дуже багато гарного часу разом і багато планів...ти розказував яка гарна Ісландія, а також яке гарне пиво в Копенгагені (мабуть, на цій світлині ти дійсно щасливий), та показував мені всі нові кліпи Рамштайн, я не здивований, чому в тебе з'явилося таке позивне ім'я. Обіцяв зустрітися.... А я не телефонував, мабуть, останні пів року, бо боявся отримати якісь погані новини і так і сталося... Вибач мене, треба було дзвонити, останній місяць думав про це, проте не встиг. Спочивай з миром друже, таких як ти в мене більше нема, в мене нема більше Києва, Оболоні і справжнього друга...», – написав про Вадима Підлипенського друг Євген Малофієв.

 «Вадюся. Вадимчик. 16 років тому я познайомилась з тобою. Женя одразу сказав мені, що ти його найближчий друг. А ти хоп, і став моїм. Чомусь я впевнена, що ти прочитаєш все, що ми пишемо тобі, бо я досі відчуваю тебе поруч і чую твій голос. Я знаю, так не мало бути. Але ти маєш знати: я завжди буду памʼятати твій голос і твоє Машуууууняяя. Завдяки тобі в моєму житті зʼявився не Марк, а Маркун-макарун. Всі найсмішніші історії мого життя повʼязані з тобою. А їх стільки, їх тааааак багато. Але, з тобою повʼязані і найщасливіші – бо ти частина мого життя. Ти найкращий свідок, ти найкращий неформальний хрещений, якого ми також мали похрестити )) Ти був найкращим другом, ти був і будеш, завжди будеш величезною і незмінно важливою частиною мого життя. Ти так любив Київ, подорожі і поїсти)))) Я сумую. І знаю, що буду сумувати ще сильніше, бо час не лікує – він відволікає, дає сили встати і йти далі. Але кожна деталь нагадує про тебе: кава в «Ідеалісті», велотрек, у кожному мессенджері, на кожній вулиці – ти. На всіх найважливіших фото, на всіх святах. Останній раз, коли я плакала в машині, Марк обійняв мене і сказав: «Мама, Вадим закінчив це життя на війні, але згодом він почне нове і щасливе, просто почекай. Не засмучуйся». Вадим, я буду чекати тебе. Люблю. Любитиму завжди», – написала про Вадима кума і подруга Марія Пономаренко.

«Моє кохання… Я досі шукаю слова, хоча ти був для мене всім. Найдобріший, найсміливіший, найтурботливіший, найрідніший. Ти був моєю опорою, моєю усмішкою, моєю сімʼєю, моєю вірою у завтра. Я дякую долі за те, що вона подарувала нам зустріч. Кожна мить поряд з тобою була щастям. І як же боляче приймати несправедливість цієї війни, яка забрала в мене майбутнє, наші плани, наші мрії. Я знаю, як важко тобі було там… але ти вистояв. Ти до останнього залишався мужнім, світлим, справжнім. Ти захищав нас усіх, не шкодуючи себе. Ти пішов туди, де немає війни. Але твоя душа завжди триматиме мене за руку. Я тебе дуже кохаю», – написала дівчина Вадима Підлипенського Нюта Марчук.

«Привіт друже! Так ти завжди мене вітав, а при зустрічі обіймав як брат. Я і досі не можу усвідомити що тебе вже немає. Ми були з тобою знайомі майже два роки з учебки. Я так легко зміг з тобою подружитися не знаю як тобі це вдалося. Ти був дуже щирий і щедрий ніколи нічого не жалів для мене і інших. Іноді ти страждав від того що деякі товариші яких ти вважав товаришами розкрилися не в кращий бік. Мені здається ти був трохи наївним)) але ти був моїм справжнім другом.Кожного разу коли ти і я виходили з позиції ти одразу ж писав чи дзвонив чи можемо ми зустрітися? Ми пили каву і їли різні смаколики говорили про майбутнє мирне життя. Ти так мріяв про сім'ю і дітей. А пів року назад ми роз'їхалися далеко один від одного і більше не зустрічалися. Я так жалкую що не зміг з тобою побачиться коли я їхав з відпустки ти саме в цей день пішов на позицію. Ще в минулий четвер ти мені розказував як вас там криють з 152-ї стволки я тебе підтримував і казав що ти вийдеш і ти вийшов. І ти так не хотів знову туди йти, мабуть щось відчував. Я кажу що ти був але для мене ти є і будеш до кінця мого життя найкращим ДРУГОМ! Світла тобі пам'ять Воїне! Співчуття рідним і близьким. P.S. будь ласка, якщо можна дайте мені інформацію де буде поховано Вадима. Я зараз на фронті хочу при нагоді заїхати до нього і віддати шану», – написав військовослужбовець Сергій Ткаченко.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.