Коли ворог використовує відкритість даних українських реєстрів як базу розвідданих, питання "прозорості" стає питанням життя і смерті.

Рішення Кабінету міністрів України обмежити публічний доступ до даних про оборонні підприємства – це логічна відповідь на нову реальність війни. 

17 вересня 2025 року Президент Володимир Зеленський підписав закон №11533, який закриває у відкритих реєстрах інформацію про місцезнаходження, виробничі потужності, об'єкти нерухомості та навіть інтелектуальну власність оборонних компаній. Закон набере чинності з 18 листопада та діятиме на час воєнного стану і ще рік після його завершення.

Ми вітаємо цю ініціативу. Проте це дуже перезріле рішення, адже понад рік розгляду настільки важливого законопроєкту в умовах війни це тривожний сигнал. Тут не може бути жодних дискусій. Варто було обмежити дані ще 25 лютого 2022 року.

Чому це важливо

Це рішення – результат спільної адвокаційної роботи українських виробників оборонної галузі.

Зокрема наша компанія "Генерал Черешня" активно працювала й подавали свої пропозиції про приведення нормативно-правових актів у відповідність із законом №11533 та до пакета законопроєктів по спеціальному правовому режиму "Defence City" в питанні тимчасового закриття даних реєстрів про компанії ОПК. Серед ключових пунктів наших позицій – необхідність тимчасового обмеження публічного доступу до даних про підприємства оборонно-промислового комплексу.

Ці пропозиції були включені до узагальненого пакета правок, який було направлено на розгляд Верховної Ради України.

Наша аргументація проста:

• відкриті дані про юридичну адресу, керівників, активи чи участь у держзакупівлях – це готові координати для ворога;
• в умовах війни повна відкритість рівнозначна вразливості;
• тимчасове обмеження доступу не саботує прозорість, а навпаки є логічним механізмом безпеки.

Саме тому рішення уряду та ухвалення закону №11533 ми сприймаємо як важливий етап – закріплення безпекових норм, ініційованих самими виробниками.

Відкриті дані – відкрита мішень

Українська система відкритих даних одна з найпрозоріших у Європі. І це наша сильна сторона. Але коли ворог має доступ до тих самих реєстрів, які створювались для контролю громадянського суспільства, це стає ахіллесовою п'ятою.

Хтось заявляє, що це обмеження демократії та призведе до негативних наслідків. Проте найперше слід розуміти, що це про захист тих, хто щодня забезпечує обороноздатність країни. Це стратегічний крок, який рятує життя, виробництва і критичну інфраструктуру.

Ми щодня працюємо під прицілом ворожих дронів та ракет, кожен виробник зброї, техніки та засобів для Сил оборони – під загрозою.

За час повномасштабного вторгнення росії сотні атак були здійснені саме по локаціях, які можна було легко встановити через відкриті реєстри: ЄДР, реєстр нерухомості, Prozorro чи навіть через API сторонніх платформ. Це абсолютно реальна загроза з якою ми стикаємось.

Зокрема про це також заявляла керівниця проєкту Victory Drones, волонтерка та активістка Марія Берлінська. 1 жовтня вона звернула увагу на заяву ворога про удар по Дніпру і про те, що "Шахед" міг влучити по виробнику безпілотників. З'ясувалось, що за тією адресою і справді легко гуглиться юридична адреса виробництва. Деякі виробники досі виробляють там же, де й зареєстровані. Це великий ризик для підприємств оборонної галузі.

На виробників ОПК та лідерів суспільної думки постійно полюють російські спецслужби та їхні "агенти" в Україні. У тому числі наш директор зі стратегічних комунікацій Рудольф Акопян, відомий волонтер і невідʼємна частина команди "Генерал Черешня", пережив вже декілька замахів.

Ще один наочний приклад коли відкриті дані реєстрів понесли пряму загрозу – вбивство полковника СБУ Івана Воронича, який був причетний до операцій проти проросійських сил та рейдів на територію росії. За інформацією з медіа, полковник жив за офіційною адресою, що зокрема була у відкритому доступі держреєстрів. Тож будь-яку інформацію в умовах воєнного стану слід розглядати на предмет безпеки публічності.

Закриття інформації про оборонні підприємства не створює "секретність" у совковому розумінні. Ми зберігаємо прозорість у фінансових звітах перед державою та уповноваженими органами, у виконанні контрактів і аудитах. Проте не зобов'язані повідомляти ворогу, де саме стоять наші виробничі лінії та хто керує виробництвом.

Тези громадськості, що дані виробників й так всі знають – не витримує жодної критики. Державна політика – це про дотримання балансу між відкритістю і безпекою в умовах воєнного стану. Пріоритет очевидний.

Що далі

Наступний крок – створення єдиного безпечного реєстру оборонних підприємств, який адмініструватиметься державою, але не буде публічним.

Також варто провести уніфікацію правового режиму безпеки даних для всіх оборонних компаній. Не забуваючи при цьому про захист даних співробітників ОПК.

Надалі потрібно здійснювати постійний моніторинг слабких місць, звідки ще може відбуватись виток чутливих даних. Безпековий контроль повинен відбуватись безперервно – від цього залежать людські життя.

А рішення Уряду, про яке заявив нещодавно перший віцепрем'єр Кабміну Михайло Федоров, є дуже правильним. Постанова уряду про запуск підсистеми моніторингу доступу до даних дасть змогу розуміти хто (а відтак і з якою метою) шукає інформацію про оборонних виробників та їх працівників.

Це правильна логіка: прозорість не зникає, вона просто переходить у контрольований режим.

Україна воює не лише на фронті, а й у тилу. І сьогодні будь-яка відкрито доступна адреса чи витяг з реєстру може коштувати людських життів. Закриття інформації в реєстрах є зрілим кроком держави, яка вміє відрізняти прозорість від наївності під час війни.

Станіслав Гришин , співзасновник та директор зі стратегічного розвитку defence-tech компанії "Генерал Черешня"