У вересні Верховний Суд ухвалив рішення, яке штучно обмежує роботу журналістів і громадських діячів, що висвітлюють кримінальні провадження. Таку думку висловив адвокат і медіаюрист Євген Воробйов у колонці «Главкома».

Правник зазначив, що суд постановив: медіа не мають права публікувати ім’я та прізвище підозрюваного або обвинуваченого до вироку, навіть якщо ця особа є публічною і навіть якщо інформація становить суспільний інтерес. Підставою для такого висновку стала ч. 4 ст. 296 Цивільного кодексу України, яка забороняє використовувати ім’я особи без її згоди якщо вирок суду не набрав законної сили. У цій справі позивачем був колишній заступник керівника великої державної нафтогазовидобувної компанії, який вимагав видалити публікацію через згадку свого імені у матеріалі про кримінальне провадження, де йому обирали запобіжний захід.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов повністю і зобов’язали онлайнмедіа видалити матеріал. Верховний суд пом’якшив рішення – зобов’язав видалити лише ім’я та прізвище позивача, а не всю публікацію.

Разом із тим, Євген Воробйов помітив суттєві правові вади. Зокрема, суд залишив поза увагою, що у цій справі в публікації було зазначено лише ім’я та прізвище, без по-батькові (далі – ПІБ).

«Якщо йти за логікою самого суду, ст. 28 Цивільного кодексу України говорить, що ім’я складається з ПІБ, по-батькові не було, тобто з цього логічно випливає, що це питання вже не стосується «права на ім’я», а належить до сфери захисту персональних даних, яку регулює інший закон – «Про захист персональних даних». Цей закон, навпаки, дозволяє журналістам обробляти персональні дані в журналістських цілях (інтересах суспільства). Тому Верховний суд не надав належної відповіді, чому він обрав правовий режим ч. 4 ст. 296 Цивільного кодексу, а не Закону України «Про захист персональних даних»?» – наголосив медіаюрист.

Ще серйозніша проблема – ігнорування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У рішенні Hurbain v. Belgium [GC] (№ 57292/16) ЄСПЛ, який розбирав у цій справі питання використання імені в кримінальному провадженні та наголосив, що суди зобов’язані надати відповіді на такі питання:

• чи є особа публічною?
• чи має інформація суспільний інтерес?
• які наслідки матиме оприлюднення імені для самої особи?

Як зазначив Євген Воробйов, Верховний Суд не відповів ні на одне з цих питань. Феміда фактично заявила, що суспільний інтерес не має значення, якщо вирок ще не набрав чинності. Це суперечить як стандартам ЄСПЛ, так і принципу свободи вираження поглядів, закріпленому у ст. 10 Конвенції, вважає юрист.

Крім того, інформація про підозрюваних/обвинувачених регулярно публікується на державному веб-сайті «Судова влада» – з прізвищем, іменем та по-батькові.

«Виходить парадокс: держава має право називати особу, а журналісти – ні. Така позиція виглядає нелогічною та й абсурдною», – підмітив експерт.

Воробйов додав, що нині будь-яке українське медіа, журналіст або громадський активіст ризикують отримати позов лише за згадку прізвища та ім’я фігуранта кримінальної справи – навіть якщо це поточна новина, публічна особа чи подія, що становить суспільний інтерес. Саме тому одне із онлайнмедіа, зауважив адвокат, планує оскаржити це рішення до Європейського суду з прав людини. Адже йдеться не лише про конкретну справу, а про право журналістів інформувати суспільство і право громадян знати, що відбувається у справах публічного інтересу.