Так, у всіх у нас сумна і тривожна реальність. І трагічна, і пов'язана з втратами.Але життя сімей військових ускладнене тим, що із твоєї життєвої системи випала частинка — і на місяці, і на роки.Це важко зрозуміти, але варто хоча б спробувати.Тепер про вантажника в супермаркеті і його важку долю.Не супермаркети й не рітейл винні у тому, що політична влада досі не визначила свої пріоритети чітко. І звісно не проблема рітейлу, що у самій сфері можуть бути більші зарплати, ніж у військових. І звісно рітейл страждає від браку кадрів, тому заманюють як можуть, навіть обіцяючи бронь, якої, можливо і не буде. І тим більше - не вони ж цю бронь надають,  якщо кому надають.Це все симптом іншої проблеми, власне, збитих пріоритетів.Однак у нас досі існує хибний стереотип, нібито люди, що стали військовими, до армії стояли десь під церквою з простягнутою рукою, а тепер завдяки "економічному фронту" їм є за що жити.Це не так.Нагадую: це армія більшою мірою з цивільних, велика частина мала нормальні зарплати, і платила податки, ще й великі.А дехто — не повірите — навіть має достатньо вмінь, щоб замінити молодшого приймальника товарів, щоправда,  якби хто замінив його в армії.І якби не безпорадні розмови, які тривають, здається,  з 2023 року про те, як же нам так мобілізацію проводити, щоб потенційні виборці її не помітили, а була політична воля, нам би про це все сьогодні не треба було говорити.Читайте також: Нам буде тяжко, коли за кожне підставлене плече виставлятимемо один одному рахункиУкраїнська армія  — це переважно не про заробітки, але з реальності до неї недотичної нам досі приносять, що це вони найняли військових за гроші.Сказати, що всі, хто заброньований, дуже унікальні — це було б неправдою.Сказати, що всі цивільні люди отримують гідні гроші — було б неправдою також.Сказати, що в армії усі дуже прекрасні й на своєму місці — це також було б неправдою.Та є одна істотна відмінність.Військовослужбовці/иці не можуть поміняти роботу на кращу, з кращою зарплатою, гнучкішим графіком, чи що там пропонує бізнес.І це ключовий момент, який майже ніколи не враховують люди, до ЗСУ недотичні.Напевне, це ж недобре, щоб військові з тилових частин підпрацьовували ночами вантажниками чи таксистами, бо не мають за що утримувати сім'ї?Я вже не кажу про виснаження людей на бойових посадах.Я вже не кажу про забезпечення військових житлом ближче до ЛБЗ.Читайте також: Війна ще два-три роки. Чому про це публічно говорить Туск, а не Зеленський?Але ці проблеми — сліпа зона не лише для людей, недотичних до ЗСУ, а й для тих, хто ухвалює рішення і державні політики. Народні депутати, наприклад. Ну і про це жодного, жодного разу не говорив президент (виправте, якщо я помилилась).Тому так: це питання пріоритетів.Якщо пріоритет — це вибори, які ось-ось будуть, і так щоосені й щовесни, то чисто арифметично ти викидаєш зі своїх радарів військових і їхні родини. Ти не можеш вести чесної розмови ні з бізнесом, ні з громадянами.Ти просто відкидаєш думку про справедливість до тих, хто вже в системі.І тобі навіть вигідно, щоб люди послуговувалися цією міфологією. "Хай воюють, їм же за це платять з наших податків". "Це ж їхній вибір, а не наш". "Це військовим вигідна війна" (це коментар реальної людини в одній гілці, з якими живу вже тиждень і ніяк не можу зжитися, що це може бути у 2025 році).А тепер — цифри.На 880 тис. людей в армії 1,2 млн людей заброньованих, від 600 тис. до мільйона у якийсь дивовижний спосіб покинули країну, 1,5  млн досі невидимі для системи. То про яку справедливість і для кого ми говоримо?ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.