Кожна зустріч лідерів Китаю і США є великою подією для цих двох країн і світу загалом, оскільки відносини між двома найбільшими економічними потугами планети впливають на кожну країну світу. З поверненням до Білого дому Дональда Трампа та поновленням жорсткого тарифного протистояння з Китаєм його зустріч із Сі Цзіньпіном мала особливе значення і привернула увагу всього світу.

Аналіз результатів перемовин Трампа та Сі у Південній Кореї дає певні можливості спрогнозувати подальший розвиток китайсько-американських відносин, а також їхній можливий вплив на зупинення війни в Україні.

Позиції сторін напередодні зустрічі

Варто коротко пригадати причини та динаміку торгового протистояння, що спонукало сторони до переговорів та пошуку шляхів зменшення напруженості. Причиною торгового конфлікту між Китаєм і США є величезний дисбаланс у двосторонній торгівлі товарами на користь Піднебесної, який щорічно зростає в геометричній прогресії. Минулого року, за даними китайської митниці, профіцит Китаю в торгівлі зі США перевищив половину товарообігу і сягнув захмарних майже $360 мільярдів за загального показника торгівлі близько $688 мільярдів.

Такий стан, звісно, непокоїть американських урядовців, проте спроби бодай зупинити негативну тенденцію успіхом не увінчалися. Трамп же під час виборчої кампанії серед великої кількості обіцянок казав і про готовність збалансувати зовнішню торгівлю США, сумарний дефіцит якої за підсумками 2024-го стрімко наблизився до фантастичної цифри $1 трильйон, становивши понад $918 мільярдів із річним приростом у більш ніж $130 мільярдів. Оскільки найбільший дефіцит закономірно формується у торгівлі з найбільшим торговим партнером, Китаєм, саме на Китай нова американська адміністрація націлилася найбільш агресивно.

Проте квітнева спроба Вашингтона натиснути зазнала фіаско – Пекін не злякався, не попросив переговорів, а відповів набором своїх контрзаходів, серед яких були мита на американські товари, експортний контроль на поставки рідкісноземельних мінералів до США та внесення американських компаній до чорних списків. Вашингтон обурився і збільшив мита, тарифна спіраль стрімко розкрутилася, зупинившись на позначці 145% взаємних мит. Далі вже не було сенсу збільшувати цифру, бо торгівля між двома економічними гігантами зупинилась.

Однак високі мита на китайський імпорт, разом з іншими негативними чинниками, доволі швидко почали штовхати споживчі ціни у США вгору. Потрібно було щось із цим робити, й адміністрація Трампа почала сигналізувати китайським партнерам про намір обговорювати проблеми в торгівлі. У Китаї теж прагнули перемовин, бо зупинка поставок на найбільший ринок спричинила вимушені зупинки виробництва, а тривале простоювання заводів і фабрик загрожувало владі суспільним невдоволенням.

Так виник переговорний трек, старт якому поклала травнева зустріч робочих груп урядів двох країн у Женеві. Тоді одразу ж домовились про взаємну паузу у тарифах, щоб розблокувати двосторонню торгівлю й запобігти кризовим сценаріям.

Після Женеви було ще кілька раундів консультацій, і виникла ідея зустрічі лідерів двох країн. Однак із наближенням дати переговорів на найвищому рівні Пекін і Вашингтон почали посилювати свої переговорні позиції у результаті збільшення тиску один на одного. Зокрема, американська сторона вирішила не відтерміновувати оголошені ще у квітні портові збори на китайські торгові судна, хоча, зважаючи на триваючі торгові перемовини, зміщення термінів на період після завершення переговорного процесу було би більш логічним.

Коли стало зрозуміло, що за китайські судна в американських портах потрібно буде платити, Пекін задіяв свій найпотужніший важіль – 9 жовтня оголосив про розширення контролю за експортом рідкісноземельних елементів і фактично зупинив їх поставки до США, а 14 жовтня, синхронно зі Штатами, запровадив у своїх портах збори для американських суден.

Це обурило Трампа, і він, своєю чергою, пообіцяв із 1 листопада збільшити на 100% чинний тариф на китайські товари. Тож сторони рухались до зустрічі лідерів на хвилі ескалації торгового конфлікту, і напередодні 30 жовтня, дати переговорів, навіть з’явилися припущення про їх скасування.

Перемовини і домовленості

Та, попри все, президент США і голова КНР зустрілися. Цьому значною мірою посприяли результативні торгові консультації за участі міністра фінансів США Скотта Бессента і його китайського візаві віцепрем’єра уряду КНР Хе Ліфена в Малайзії за кілька днів до запланованої зустрічі у Південній Кореї.

Аналізуючи перемовини лідерів Китаю і США, експерти одразу ж звернули увагу, як Трамп приязно зустрічав Сі, тиснув руку і перед початком переговорів перед камерами розхвалював китайського колегу, назвавши його «чудовим лідером великої країни» та заявивши, що між двома державами будуть «фантастичні відносини», які триватимуть довго.

Китайський очільник відповів тим самим, відзначивши зусилля президента США з урегулювання регіональних конфліктів, зокрема, особистий внесок Трампа в укладення угоди про припинення вогню в Газі. Після цих обмінів люб’язностями розпочались предметні переговори за зачиненими дверима, які тривали 1 годину 40 хвилин і після яких очільники США та Китаю вийшли з будівлі, попрощались і роз’їхались без заяв для ЗМІ.

Про що йшлося за столом переговорів та, головне, про що домовились, першим почав розповідати журналістам президент Трамп на борту свого літака Air Force One на шляху з Південної Кореї до Вашингтона. Він назвав зустріч із Сі фантастичною і запевнив, що вони домовились майже про все.

Зокрема, за словами американського лідера, які пізніше підтвердив і Пекін, сторони уклали торгову угоду терміном на один рік, у рамках якої США погодилися скасувати певні тарифи на китайські товари і не вводити нових, призупинити дію анонсованих портових зборів для китайських торгових суден, а також переглянути заборону на продаж до Китаю високопродуктивних чипів, насамперед для моделей штучного інтелекту.

Китайська сторона, своєю чергою, пообіцяла скасувати свої контрзаходи на мита США, поновити закупівлі американської сої та посилити боротьбу з незаконними поставками до Штатів нелегально виготовлених у КНР прекурсорів фентанілу, небезпечного синтетичного наркотика, що спричинив численні смерті серед американців.

Сторони також домовились продовжити дипломатію на рівні глав держав, у рамках якої Трамп відвідає Китай у квітні наступного року, після чого Сі здійснить візит до Сполучених Штатів. Офіційні заяви демонструють, що в Пекіні та Вашингтоні задоволені досягнутими результатами та майбутнім відновленням нормальної китайсько-американської торгівлі.

Проте докладніший аналіз домовленостей наводить на ряд висновків про значні зрушення у світовому економічному ландшафті, які зачеплять усі країни, також Україну.

Новий полюс економічної сили

По-перше, можна впевнено сказати, що період глобального економічного домінування США, коли Америці було достатньо натиснути, щоб примусити інші країни змінювати свою поведінку, добігає кінця. Китай продемонстрував готовність стати альтернативним полюсом економічної сили, відмовившись приймати американські тарифи й упевнено витримавши тиск США.

Останні шість місяців, відколи адміністрація Трампа у квітні почала спроби примусити Піднебесну діяти за своїми правилами, засвідчили, що Китай має важелі впливу на США, здатний завдати американцям значних проблем і діє зі стратегічним розрахунком. Зокрема, ще до інавгурації Трампа, передбачаючи тарифну ескалацію, Китай відмовився від закупівель американських соєвих бобів, головного продукту сільськогосподарського експорту США, перемкнувшись на поставки з Бразилії та Аргентини.

Американські фермери, які у 2024 році експортували сої на понад $24,5 мільярда і більше половини з неї до Китаю, зазнали збитків і тиснули на адміністрацію США, вимагаючи домовитись про відновлення експорту до КНР. Вашингтон вимушений був шукати домовленостей із Пекіном із цього питання, пропонуючи взамін важливі для Китаю поступки.

Ще більші проблеми Сполучені Штати отримали внаслідок запровадження китайським урядом експортних обмежень на рідкісноземельні елементи. Наполягаючи на пріоритетності домовленостей про відновлення поставок, США фактично визнали глобальне домінування Китаю у цій критичній галузі та ефективність використання чинника рідкісноземів для протидії тиску США тепер і в майбутньому. Тобто дії Китаю були направлені на найбільш больові точки американської економіки, і це спрацювало.

По-друге, якщо проаналізувати домовленості, стає очевидним, що Китаю вдалось отримати більше практичних дивідендів від зустрічі Сі з Трампом, ніж США. Справді, американська сторона погодилась істотно зменшити тарифи для китайських товарів, призупинити принаймні на рік портові збори для суден із Китаю та переглянути заборону на продаж чипів ШІ. Тобто відмовилась від більшості запроваджених проти Пекіна заходів, спрямованих на усунення дисбалансів та досягнення переваг у торгівлі.

Натомість китайська сторона скасувала свої контрзаходи, відігравши ситуацію до стану перед загостренням тарифного конфлікту, і поступилась лише експортним контролем за поставками рідкісноземельних матеріалів до США. Решта обіцянок Пекіна стосовно посилення боротьби з контрабандою фентанілу чи поновлення імпорту сої зі США не нові і вже мали місце у китайсько-американських відносинах.

Ще одним ефективним кроком китайців стало винесення за рамки переговорів у Кореї проблемних питань, за якими США і Китай навряд чи коли-небудь досягнуть згоди. Серед них Тайвань, територіальні суперечки КНР у Південнокитайському та Східнокитайському морях із союзниками США Філіппінами і Японією, порушення прав людини в КНР тощо. Можна бути впевненим, що дистанціювання від гострих тем ініціювала китайська сторона, а американці з готовністю погодилися, бо для Трампа ці питання не цікаві. Проте такий крок дав змогу звузити простір дискусій до двосторонньої торгівлі та позбавити делегацію США додаткових аргументів для отримання поступок з боку Китаю.

Хоча, можливо, відсутність згадок про Тайвань – не найгірший варіант, тому що президент Трамп уникає чітких підтверджень готовності дотримуватись зобов’язань захищати острів у разі нападу армії Китаю, через що з’явились тривожні чутки про ймовірний обмін Тайваню на торгові преференції з боку Китаю. Однак такі побоювання цього разу не справдились.

Загалом можна відзначити добру підготовку та вибір ефективної тактики китайської делегації для переговорів із таким складним опонентом, як Трамп. Без сумніву, цьому значною мірою посприяв російський досвід спілкування з американським президентом, яким Москва поділилася з Пекіном.

Україна і російська війна

Російська війна проти України, за словами президента США, також обговорювалась під час переговорів, і їй було приділено значну увагу. Лідер Китаю пообіцяв посприяти якнайшвидшому припиненню війни, проте навряд чи у когось в Україні є ілюзії з приводу Пекіна. До того ж китайці у своїх повідомленнях про переговори лідерів узагалі не згадали про обговорення Сі війни в Україні з Трампом.

Китайська влада, справді, ніколи не відмовлялася співпрацювати з іншими країнами для політичного врегулювання російсько-українського конфлікту, проте далі заяв не йде. Така поведінка пояснюється цинічним прагматичним підходом Пекіна до війни, одним із найбільших бенефіціарів якої є саме Китай, якому продовження російської агресії навіть більш вигідне, ніж її завершення.

Для Китаю війна в Україні – це десь дуже далеко, на периферії інтересів Піднебесної, вона безпосередньо не завдає болю чи втрат китайцям. Натомість виснажує ресурси як суперників, країн-партнерів України, так і заклятого стратегічного партнера Росії, вимушеної дедалі більше занурюватися в залежність від економічної допомоги великого східного сусіда. Водночас Китай має відчутний економічний зиск, отримуючи російську сировину зі значним дисконтом і направляючи потік своїх товарів на суцільно дефіцитний ринок РФ.

Політично Китай теж у виграші. Відмовившись від активних зусиль для припинення війни, Пекін подав приклад багатьом країнам Глобального Півдня, які хотіли б продовжувати бізнес із росіянами й не розсваритися при цьому з американцями та європейцями. Такі країни почали зближуватися з Китаєм, визнаючи його лідерські позиції, а з приходом до влади у США адміністрації президента Трампа процес єднання навколо Китаю лише набрав обертів.

Тому для українців позитивом можна вважати збереження нинішнього статус-кво у позиції Китаю щодо війни, коли Пекін не надає прямої військової допомоги Москві та критикує антиросійські санкції, однак дотримується більшості з них. Важливо, щоб зберігалася зацікавленість Китаю у торгово-економічних зв’язках зі США, тоді китайці будуть більш уважно ставитись до американських обмежень проти Росії, щоб зберегти доступ до ринку США.

Підсумовуючи корейські переговори лідерів Китаю і США, можна констатувати, що ці дві країни домовились про тактичну паузу в їхньому торговому конфлікті, тимчасове перемир’я, яким намагатимуться скористатись, щоб усунути слабкі місця в своїх позиціях перед наступним раундом протистояння, який неминуче настане.

Володимир Сидоренко, Пекін