Крім того, в Офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не захотіли коментувати загалом процедуру, за якою соцслужби й органи державної влади мають діяти щодо людей з інвалідністю після позбавлення опіки будь-яким дитячим будинком, а також не дали відповіді на питання, чи зобов'язані в дитбудинках навчати дітей державної мови.У відповіді на офіційний інформаційний запит редакції сайту Еспресо керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Іван Вервейко зазначив:"Запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону, бо задоволення Вашого запиту передбачає надання відповідних пояснень. У зв’язку з цим повідомляємо про відмову в задоволенні Вашого запиту на підставі пункту 4 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки Вами не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 цього Закону".Додамо, що у частині п'ятій статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розписані три пункти, які має містити запит на інформацію.1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.Цих вимог сайт Еспресо у запиті дотримався. Також зауважимо, що в офісі омбудсмана раніше вже відповідали на запити Еспресо щодо дитбудинку при Банченському монастирі. Тоді інформаційний запит був оформлений у такому ж форматі і щодо оформлення зауважень не було.Додатково Іван Вервейко написав, що питання сайту Еспресо "наразі перебувають на розгляді у відповідному структурному підрозділі Секретаріату Уповноваженого, про результати їх опрацювання Ви будете повідомлені у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".На які питання не захотів відповідати омбудсманЗазначимо, що редакція сайту Еспресо звернулась до Уповноваженого Верховної ради з прав людини Дмитра Лубінця з такими запитаннями:Чи не є порушенням закону виховання в дитбудинку дітей, не пристосованими до життя поза межами дитбудинку (незнання державної мови, незнання власних діагнозів та захворювань та повна асоціалізація)? Чи можуть соціальні служби або органи державної влади вплинути на методи підготовки до життя поза межами закладу його вихованців, а також освітні програми, які використовують у дитячих будинках?Чи існує офіційний алгоритм дій для людей з інвалідністю після позбавлення опіки дитячим будинком? Чи мають органи державної влади важелі впливу на способи взаємодії вихователів закладу з неповнолітніми, які, за словами колишніх вихованців, виходять за рамки педагогічних та юридичних норм?Що було раніше у дитбудинку при Банченському монастирі УПЦ МП Іван Трусов (ліворуч) та Іван Мигайчук, скриншот з відеоНаприкінці літа цього року з дитячого будинку при Банченському монастирі вигнали 20-річного хлопця зі СНІДом Івана Трусова, який, до слова, не вміє розмовляти українською мовою, лише румунською або російською.  Його товариш, інвалід ІІ групи Іван Мигайчук підтримав друга і також вирішив покинути дитбудинок. Однак вже за декілька днів місцеві черниці із погрозами просили їх повернутись. Про це у власному розслідуванні розповів місцевий активіст, автор кількох серій відеофільму, де йшлося про побиття дітей у дитбудинку Банчен - Едгар Каланча.Він також опублікував документальний фільм, де розповідає, як настоятель і усиновлювач, діяч УПЦ МП Лонгин (у миру Михайло Жар) маніпулює вихованцями, знущається з них, однак щоразу все заперечує.Двох хлопців – Івана Трусова та Івана Мигайчука – за допомогою поліції направили на заселення в обласний центр соціально-психологічної допомоги у Чернівцях."Працівники Банченського монастиря у паніці приїхали до хлопців, а вірніше до Івана, який погано ходить, щоб він негайно повертався. Та навіть шантажували Івана Мигайчука через його рідного брата, також з інвалідністю. Йому також відмовляли у допомозі і соціальних виплатах, аби він не міг покинути територію монастиря. У разі непослуху погрожували запроторити в психіатричну лікарню", – пояснює у відео Едгар Каланча.Про психіатричну лікарню у Банченському монастирі згадують не просто так. Крім сотень усиновлених у митрополита є рідний син – Володимир Жар, який працює лікарем. У відео, яке увійшло в документальний фільм, він заявив, що вихованці дитбудинку усе вигадують, бо, мовляв, мають відповідні діагнози. А йдеться, власне, про ті відео, де діти, які раніше жили в дитбудинку, розповідають, як їм погрожували запроторити до психіатричної лікарні, залякували електрошокером, знімали штани, спідню білизну і били.ДовідковоМихайло Жар (Лонгин) – діяч Чернівецької єпархії, був намісником Банченського монастиря УПЦ (МП). Теперішнє керівництво країни називав "проклятими слугами сатани", а сам у 2008 році отримав звання Герой України. У 2004 році Жар публічно агітував за Віктора Януковича, але після виборів покаявся перед новою владою. Своїм другом цього діяча називав регіонал Юрій Бойко. Після початку російсько-української війни Лонгин закликав саботувати мобілізацію, а винними у кровопролитті називав США та Захід. У 2019 році Жар заявив, що не благословляє йти на війну.Уже третій рік триває судовий процес над Михайлом Жаром у справі про розпалювання міжрелігійної ворожнечі.