Але все ж за цей час  пройдено значний шлях — у тому числі в частині спільних підходів/дій України, Європи та США. Як у військовій площині, так і в економічній, і в довгостроковій оборонній сферах. По-перше, є формат взаємодії Україна — Європа — США в частині озброєнь (система PURL). По-друге, є координація санкційних кроків щодо РФ. По-третє, нарешті, прийшло розуміння того, що досягти зупинки військових дій можна лише через підхід "мир через силу". Сила у цьому контексті — це одночасне поєднання військових, економічних, дипломатичних чинників впливу на позицію РФ. Сила також — це врахування як поточних потреб у реагуванні на російську агресію, так і формування довгострокового оборонного бачення. Читайте також: Коли Трамп перестане бачити в очах Путіна "бажання миру", а побачить "бажання війни"?Так, Україна все ще потребує кількісно багатьох видів озброєнь. Але точно можна сказати, що Захід почав "відходити" від психологічного фактора шантажу з боку Росії, і тепер питання озброєнь — це площина практичного вирішення. Питання ж ядерної зброї явно вийшло на глобальний рівень, де російський шантаж є неприйнятним. У цьому сенсі або Кремль, врешті-решт, піде на реальний переговорний процес щодо зупинки військових дій. Або дочекається, що Пекін разом із Вашингтоном знайдуть взаємний інтерес та алгоритм дій, що посилить подальшу маргіналізацію Росії. ДжерелоПро авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.