Про головні підсумки, атмосферу, виклики й враження від цьогорічного ярмарку Ксенія Павлишин поговорила з Ольгою Мовчан, директоркою Книжкового ярмарку Lviv BookForum 2025.Велике повернення після п’яти років гібридного формату. Яким був цей довгоочікуваний Книжковий ярмарок?Феєричним і професійним водночас. Ми непросто до цього йшли, і BookForum 2025 став справжньою перевіркою на тривкість і єдність. Загальне відчуття і найпопулярніший відгук: ми повернули людям їхнє книжкове свято.Що для вас особисто стало найяскравішим моментом цього Ярмарку?Було кілька моментів, емоції від яких досі окриляють. Коли люди виходили з конференц-залу після вручення Книжкової премії "Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія" зі сльозами на очах від розчулення. Або коли Римму Зюбіну одночасно розпитували десятки людей про дивовижну книгу, написану від імені паралізованої жінки, яку акторка презентувала. І, мабуть, найсильніший момент відбувся у неділю, після масованої атаки на Львів. Вранці всі питали мене, чи ми відкриємося.Мурахи по тілу, коли згадую: о 10:00 під воротами Палацу мистецтв уже стояла черга. Львів’яни і гості міста, які після однієї з найстрашніших ночей у місті прийшли на книжковий ярмарок, щоб бути серед своїх, — це варте глибокої пошани.фото: Lviv BookForum 2025Які цього року показники: кількість учасників, відвідувачів, продажі?Участь взяли 148 учасників, із них 121 — видавництво. За три дні ярмарок відвідали близько 14 тисяч людей, понад 6 тисяч із них придбали квитки. Ми зробили універсальний квиток на три дні вартістю 200 гривень, щоб кожен міг дозволити собі книжкове свято навіть у ці темні часи. 20% коштів ми передали фонду "Повернись живим". Військові, пенсіонери та діти до 12 років проходили безкоштовно. Тобто квиток став своєрідним внеском спільноти, і люди чудово зрозуміли цей посил: навіть відомі автори й журналісти, які могли пройти за запрошенням, купували квитки, щоб підтримати Форум.Щодо продажів — видавці неохоче діляться цифрами, але за відгуками зрозуміло, що для багатьох це були три вдалих дні. Навіть там, де виторг нижчий за очікування, це компенсується цінністю концентрованого спілкування зі своєю аудиторією.фото: Lviv BookForum 2025Чи можете назвати цьогорічний Ярмарок успішним?Три поверхи книжок і 14 тисяч відвідувачів у місті, яке живе у повітряних тривогах і починає день хвилиною мовчання, — це вже доказ успіху і стійкості. Понад 2 млн охоплення у соціальних мережах та понад 60 тис. відвідувачів сайту. Можна багато говорити про суб’єктивні враження, але цифри – це неспростовний доказ успішності.Ми змогли провести подію, зібрати кошти на майбутні ініціативи завдяки партнерам Teamvoy, N-iX, ELEKS, Intellias та Meest ПОШТА.Що, за вашими спостереженнями, викликало найбільший інтерес аудиторії?Абсолютний рекорд — презентація нового роману Василя Шкляра. Черга за автографами не закінчувалася годинами.Загалом видавці відзначають підвищену увагу до романів і детективів, що видно і за продажами. Гості традиційно найбільше часу проводили біля стендів із відомими авторами, а також біля тих, що вирізнялися дизайном чи особистою присутністю видавців.Приємно здивували дебютанти — і креативним виглядом стендів, і вайбовими деталями, і щирим підходом до презентацій.Ну і, звісно, багато уваги отримала виставка Я Галереї, де зникла робота Сергія Якутовича, а також наша легендарна сумка з цьогорічного мерчу, у яку буквально закохався мер міста Андрій Садовий — але вирішив заощадити (усміхається).фото: Lviv BookForum 2025фото: Lviv BookForum 2025Чи були нові формати або партнерства, які ви вважаєте особливо вдалими?Так, цього року нам вдалося створити низку справді дієвих партнерств. Разом із "Трускавецькою", "Сільпо" та Megogo ми реалізували кілька яскравих колаборацій.Окремо відзначу партнерство з ГО "Дайс Кон" — формат ігор та інтерактивів дуже сподобався відвідувачам. Це новий рівень взаємодії з аудиторією.Чи змінилися запити відвідувачів ярмарку? Чого сьогодні хоче український читач?Читач хоче вражень. Йому важливі обкладинка, атмосфера, пригощання, можливість долучитися до всього, що відбувається. Він хоче живого спілкування — не просто купити книжку, а дізнатися історію її створення, поговорити з автором чи видавцем. Коли книга конкурує за увагу з безліччю альтернатив, вимоги до видавців, які виходять на публіку, вищі, ніж будь-коли.Що відрізняє Книжковий ярмарок у Львові від інших книжкових маркетплейсів у світі?Основою нашого ярмарку є популяризація читання і живе мережування між усіма учасниками. До Форуму видавців ставляться як до традиції, що була "завжди": це найдавніша масштабна книжкова подія України. Його унікальність — у синтезі аудиторій і форматів.Ми відрізняємося від світових ярмарків підходом: до нас можна просто зайти з вулиці, познайомитися з автором чи видавцем — без попереднього запису. У межах одного простору навіть нішеві видавці, які зазвичай не беруть участі в івентах, можуть напряму спілкуватися, домовлятися, знаходити партнерів. Автор дитячої книжки може отримати тут відгук читача або домовитися про постановку в театрі — і це лише один із сотень прикладів живої взаємодії.Ще одна відмінність — контекст. Подія відбувається під час війни, тому участь у ній — це водночас акт підтримки країни, яка плекає свою культуру і боронить її. Ми підкреслюємо: ми живемо тут і зараз, купуємо книги, обіймаємося, говоримо про важливе — і ніхто не відбере у нас бажання єднатися і створювати щось ціннісне.фото: Lviv BookForum 2025Що стало для вас головним уроком 2025 року і вплине на концепцію наступного Ярмарку?У першу ніч у наших партнерів на фудкорті замерзла кавова машина — стало очевидно, що таке свято книги краще проводити у теплішу пору. Тож традиційні другі вихідні вересня, коли зазвичай проходив BookForum, виглядають найкращим варіантом. Також плануємо збільшити кількість яскравих активностей і зробити простір ярмарку ще більш динамічним.До речі, партнери з "Альтернативної кави" знайшли спосіб пригостити гостей — бо кава на ярмарку мусить бути, попри все. (усміхається)Якби ви мали описати цьогорічний Ярмарок одним словом, яке б це було слово — і чому?Враження.Хтось зробив селфі з улюбленим автором, хтось обійняв знайому, за якою сумував п’ять років. Хтось відкрив для себе бойківську кухню на фудкорті, а хтось нарешті видихнув буремний світ і ковтнув повітря спокою в джунглях від "Бруньки". Від світлового коридору при вході до візуалів фотозон і географії учасників — усе ми намагалися наповнити життям. І саме це враження хочеться повторювати знову і знову.