22 липня цього року стало днем одного з найважчих випробувань для чинного скликання Верховної Ради. Саме на тому пленарному засіданні Офіс президента та верхівка "Слуги народу" протягнули через сесійну залу закон, який фактично знищував самостійність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Не можна сказати, що депутати були лише сліпим інструментом у руках Банкової. Особливо, якщо згадати феєричний за своїм антизахідним пафосом виступ лідерки "Батьківщини" та не менш моторошну захоплену реакцію депутатів на цей сором.

У своєму хрестовому поході проти антикорупційних органів, не оглядаючись на минулі розбіжності, об'єднались і "старі", і "нові" партії. Але головним в'яжучим елементом цього політичного міксу все ж була не образа на НАБУ / САП, а гарантії ОП, що все пройде гладко і без жодних політичних наслідків.

Коли ж під Офісом Зеленського почали збиратися мітингарі, стало очевидно, що гладко не вдалося. Президент, повагавшись, зробив те, що робили всі його попередники в незрозумілих ситуаціях – перекинув відповідальність на Раду.

Але депутати, яких буквально миттєво піддали жорсткій суспільній обструкції, відмовились покірно приймати такий президентський "подарунок".

Так, вони швидко ухвалили президентський закон, який скасовував більшість скандальних норм. Однак навіть у такому незвиклому до вираження власної позиції середовищі, як фракція "Слуги народу", почався ледь не бунт після цих голосувань.

Депутати відмовлялися голосувати, вимагали покарати винних і навіть подумували про вихід із фракції. Про все це і про бойкот старих олігархічних груп "Українська правда" досить багато писала. Як і про те, що парламент після липневого скандалу почав втрачати керованість і здатність ухвалювати важливі рішення.

Однак, здається, друга половина осені поступово стає часом, коли Рада знову здатна проводити складні закони. Принаймні, це уже можна простежити на прикладі кількох показових голосувань.

Початок системного бунту

Голосування за скандальний закон про НАБУ / САП було настільки принциповим для влади, що під його ухвалення збиралися фактично всі доступні резерви в сесійній залі.

Депутатів-"слуг" змушували в обов'язковому порядку повертатись із закордонних відряджень і відпусток. Депутатів із фракцій-попутників влади обробляли всі можливі комунікатори: від керівника фракції "СН" Давида Арахамії до глави Офісу президента Андрія Єрмака. В хід пускали весь арсенал аргументів, погроз, домовленостей, обіцянок тощо.

Отож результат на табло при голосуванні за скандальний закон № 12414 можна вважати певним робочим максимумом.

Врешті всі зусилля організаторів голосування вилились у відоме число – 263 голоси "за".

Якби знищення антикорупційної системи пішло за початковим планом, то цілком можна було б розглядати цих 260+ депутатів як свого роду сталу квазікоаліцію.

Натомість ситуація розвернулась в діаметрально протилежному керунку. І замість користати з плодів створення "широкої платформи", владі довелося битися за те, щоб парламент остаточно не посипався.

Зовні обивателю могло і не бути помітно, наскільки напруженою була ситуація в Раді одразу після атаки на антикорупційні органи. Однак уважніші спостерігачі могли зауважити, що від серпня парламент майже не голосував ніяких важливих законів, намагаючись обійтися ратифікаціями міжнародних договорів чи якимись зверненнями.

Як зізнавались тоді УП співрозмовники у владній фракції, виносити в зал щось важливе було просто страшно – не вистачало голосів.

Навіть закони, які вписані в програми МВФ як структурні маяки, чи рішення, передбачені великою програмою підтримки на 50 мільярдів євро від ЄС Ukraine Facility, саботувались Радою.

Власне, саме по голосуваннях за Ukraine Facility можна простежити, найскільки близько парламент підійшов до прірви повної втрати працездатності.

Наприклад, 4 вересня на друге читання у Верховну Раду зайшов законопроєкт № 13150 про реформу місцевого самоврядування. Це був не просто закон про те, як центральна влада буде здійснювати нагляд за дотриманням законів на місцях.

Він також був частиною переговорного процесу щодо євроінтеграції та був вписаний у Ukraine Facility. За ухвалення цього законопроєкту Україна мала отримати в перерахунку на наші гроші приблизно 30 мільярдів гривень. Весь бюджет, наприклад, на культуру в Бюджеті-2026 становить десь приблизно 15 мільярдів, а один цей законопроєкт мав дати вдвічі більше.

Але не дав. Депутати розглянули правки, послухали доповідачів, надихнулись закликами головуючого підтримати важливий євроінтеграційний закон – і провалили голосування. Зібралося всього 206 голосів.

Якщо порівняти цифри підтримки скандального голосування щодо НАБУ і САП та показники за підтримку децентралізації, то стане очевидною природа провалу.

По-перше, сама фракція влади мала мінус 12 голосів, якщо порівнювати зі скандальним голосуванням. Деморалізовані "слуги", яким президент так і не збирався щось пояснювати, просто не голосували.

По-друге, що куди більш важливо, майже всі "попутники" кинули "Слугу". "Батьківщина" Тимошенко, "Платформа за життя та мир" Бойка – Льовочкіна, "Довіра" Косюка – Кулініча і "За майбутнє" Палиці або взагалі не дали голосів, або переполовинили свою підтримку.

Майже аналогічна ситуація повторилася трохи менше ніж за два тижні, 16 вересня.

Верховна Рада розглядала в другому читанні ще один важливий закон про створення виплатної агенції в аграрному секторі, яка має оперувати компенсаціями для сільгоспвиробників. Цей законопроєкт так само є частиною програми Ukraine Facility і мав бути ухвалений у ІІІ кварталі цього року, щоб Україна отримала передбачену за нього частину грошей від ЄС.

Але коли надходить час голосувати, то на табло сесійної зали загоряється всього 204 "за". І природа нестачі голосів у влади та ж сама – мінус внутрішньої мобілізації та відсутність голосів від "сателітів".

На все це можна було б дивитись як на проблеми "монобільшості" та й лише. Однак від таких невдач країна втрачає величезні суми підтримки і, що не менш жахливо, зриває виконання вимог для переговорів щодо вступу в ЄС.

За оцінками громадського консорціуму RRR4U, який веде систематичний моніторинг виконання зобов'язань України перед МВФ та ЄС, тільки за третій квартал через провали в Раді та повільну роботу уряду від Євросоюзу недоотримано понад 1,5 мільярда євро! Загалом по року уже зависло понад 2,2 мільярда.

Залишити ситуацію так, як є, було надто небезпечно. І, на щастя, в Раді таки поступово прийшли до розуміння, що треба якось відновлювати роботу.

Осіннє покращення

Багато співрозмовників УП в парламенті, зокрема у фракції влади, останнім часом випромінюють стриманий оптимізм.

По-перше, керівництву "слуг" вдалося трохи знизити напругу всередині фракції.

Для цього спершу довелося змусити уряд хоч на позір згадати принципи конституційної субординації та почати працювати з Радою.

Нова прем'єрка Свириденко припинила дрібні дискримінаційні практики щодо депутатів, запустила їх в уряд, змусила міністрів брати слухавку і ходити в комітети і навіть в регіональні поїздки бере мажоритарників від "Слуги".

Те, що Свириденко ходить на Раду коаліції та приводить міністрів на годину запитань до уряду під купол, взагалі розтопило багато "служебних" сердець.

Крім того, "Слуга народу", як кажуть самі депутати, "розморозила" список. Мається на увазі, що депутатам-списочникам потрошки дозволять складати мандати. Тим, хто уже взагалі не працює. Як, наприклад, скандальна депутатка з підозрою НАБУ Анна Колісник, якій дозволили скласти мандат 21 жовтня.

Уже сама можливість нагадати депутатам, що вони "слуги", а не раби", відчутно оживила атмосферу у фракції.

Окремо керівники "СН" поновлюють підірвані після липневого скандалу зв'язки з олігархічними групами. Як пояснив УП природу нового потепління в стосунках один із відомих "слуг", "десь їм щось треба, десь ми можемо правочкою поступитись, десь соєвий закон підпишуть".

Як би врешті не виглядало спіднє парламентаризму, варто відзначити, що Рада поступово повертає собі працездатність.

Найнаочніше це можна простежити за голосуваннями за нові редакції тих же законів із Ukraine Facility, які провалили раніше.

Наприклад, 8 жовтня Рада з другої спроби підійшла до голосування за закон про аграрну виплатну агенцію, який не змогла ухвалити у вересні.

І цього разу хороша мобілізованість дала можливість ухвалити потрібний проєкт – 278 голосів. Хоч у звіті по Ukraine Facility цей пункт значиться як прострочений, але якщо поквапитись із вступом в дію закону, то передбачені за нього гроші можна буде таки отримати до кінця року.

Проте самі показники голосування теж дуже промовисті. "Слуга народу" сама зуміла зібрати майже 200 голосів, що за нинішніми мірками – ціла політична подія.

Не менш показово, як олігархічні групи однодушно підтримали євроінтеграційний закон, повернувши "СН" впевненість, що вона ще може знаходити ресурси для результативних голосувань.

Те, що таке голосування не було випадковістю, показує ухвалення іншого євроінтеграційного закону 5 листопада. Провалений у вересні законопроєкт про місцеве самоврядування отримав нового автора в особі депутата Віталія Безгіна і зібрав у Раді потрібні 250 голосів.

Цікаво, що закон був повністю саботований опозицією з "Євросолідарності" та "Голосу", сама "Слуга народу" знову зібрала лише 170+ голосів, але всі "попутники" влади спрацювали дуже дружньо: всі уламки "Партії регіонів" та "Батьківщина" фактично витиснули свій максимум по голосах.

* * *

"Ви знаєте, якось стало ясно, що ніхто нікуди не подінеться, ніякої революції не буде. І ми всі тихо повернулись до роботи", – ділиться в розмові з УП один із молодих депутатів президентської фракції.

"Нам хтось намагається щось казати, що ми з "регіоналами", що ми з Юлькою. Та байдуже. Я тут повністю підтримую Давида (Арахамію – УП), який каже, що немає значення, які голоси, головне, щоб вони були", – жартує інший депутат, лідер однієї з неформальних груп у "Слузі".

Pecunia non olet, як казали в Стародавньому Римі.

Роман Романюк, УП