Поки увага всього цивілізованого світу прикута до протистояння на полі бою, росія веде ще одну — не таку помітну, але від цього не менш руйнівну війну. У ній держава-агресор так само намагається окупувати — проте вже не території, а створену українцями інтелектуальну власність (IP).

Зрештою, наш ворог як ніхто вміє вести гібридну війну, адже робив це споконвіку. І наше виживання залежить від того, наскільки ефективно ми боротимемося з цими підступними методами.

Готових рецептів не існує — та ми швидко вчимося, адаптуємося й розробляємо власні способи протидії, залучаючи до цього процесу міжнародну IP спільноту.

Як саме? Розповідаю в цій колонці.

Географія крадіжок: від Криму до Мелітополя

Одним із найгучніших кейсів стала крадіжка географічного зазначення (ГЗ) "Мелітопольська черешня", яке було зареєстроване в Україні у жовтні 2020 року. Це найменування стало першим зареєстрованим (насправді ж — викраденим) регіональним брендом так званих нових регіонів рф: 12 липня 2024 року федеральна служба з інтелектуальної власності рф (роспатент) повідомила про відповідну реєстрацію на своєму сайті. Ба більше, роспатент також закликав представників "рідних територій", якими вважає Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, реєструвати свої бренди та інші IP обʼєкти з метою просування своїх товарів та послуг на ринках, пообіцявши надати всю необхідну допомогу.

Ворог застосовує цей сценарій ще з 2014 року — з моменту окупації Криму. Тоді протягом кількох років у рф були незаконно зареєстровані кримські вина "Балаклава", "Магарач", "Новий Світ" та "Меганом" — бренди, що є українською інтелектуальною власністю.

Для когось це може звучати як дрібниця — адже жодна цивілізована країна не визнає ці зазіхання. Однак не все так просто. Насамперед таким чином росія демонструє улюблений метод продукування хаосу та множинних думок, серед яких губиться правда.

Припустимо, товари, що вироблені на окупованих українських територіях та марковані як російські, будуть вилучені митницею та не дійдуть до європейського чи американського споживача. Проте жодні кордони не здатні зупинити поширення інформації про "російську черешню з Мелітополя" — і рано чи пізно ця фраза здаватиметься для іноземців цілком природною. Згадаймо лише про мапу нашої держави без Криму, яка регулярно з'являється на закордонних ресурсах — навіть тих, що, здавалося б, симпатизують Україні. Ця "помилка" дуже симптоматична: її не було би без мільйонів російських рублів, вкладених у пропаганду.

Вкрадені пісні, зламані коди: нові форми гібридної війни

Причому країна-агресор виходить на наступний рівень цинічності, використовуючи для посилення своєї пропаганди інтелектуальну власність, створену українцями. Зокрема йдеться про крадіжку музичних творів — пісні Христини Соловій "Тримай", яка була використана в російському льодовому шоу дружини речника путіна, та пісні Злати Огнєвіч "За лісами, горами", що звучала на заходах для підтримки партії "єдіная расія".

Ще одне "ноу-хау" агресора — викрадення IP з метою шантажу. Кричущим кейсом став злам гри Stalker 2: російські хакери вкрали щонайменше 30 ГБ даних, аби змусити розробників переосмислити ставлення до гравців із Білорусі та росії, залишити російську озвучку та відкинути "політизованість".

Характерно, що такі методи спрямовані не лише на Україну. До прикладу, ще на початку повномасштабного вторгнення рф фактично легалізувала крадіжку інтелектуальної власності в осіб, пов'язаних з "недружніми" країнами (до яких росія віднесла країни-члени ЄС, Велику Британію, Канаду, США, Японію та багато інших), заявивши, що російські організації та підприємства не можуть бути притягнуті до суду з вимогою про відшкодування збитків. Все це — під соусом "пом'якшення впливу розривів ланцюгів постачання на ринок, а також дефіциту товарів і послуг, що виникли через нові санкції західних країн". Попри це очевидно, що тут варто говорити не стільки про спробу заробити на чужій IP та "врятувати" внутрішній ринок, скільки про продовження збройної агресії та окупаційної політики — у правовому, економічному, інформаційному, культурному й цифровому полі.

Маніпуляції рф як загроза для міжнародної IP системи

Такі дії грубо порушують міжнародні зобов'язання та угоди, учасником яких є росія: у контексті ГЗ та брендів зокрема йдеться про Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Паризьку конвенцію про охорону промислової власності та Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків.

Ба більше, росія систематично зловживає глобальними системами Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO) — такими як Мадридська система, система РСТ, а також базами даних Madrid Monitor та Patentscope — аби легітимізувати свою військову окупацію. Агресор сприяє публікації міжнародних заявок за Мадридською системою, в яких адреси на тимчасово окупованих територіях України вказані як адреси у рф. Так, система протидії формально існує: під час Генасамблеї WIPO 2024 року було прийнято рішення про вжиття заходів для забезпечення відповідності публікацій на ресурсах і платформах WIPO принципам суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Однак проблема в тому, що ця система базується на застереженнях та дисклеймерах — відповідно, вона є неефективною і не запобігає систематичним зловживанням.

Як результат, протягом року з моменту ухвалення цього рішення було опубліковано щонайменше три подібні заявки. Тому українська делегація знову внесла це питання у порядок денний наступної Генасамблеї, що відбулася в липні 2025 року — поряд із закликом до закриття зовнішнього офісу WIPO у москві, а також припинення фінансування проєктів організації для росії.

Виступаючи із заявою від імені України, я чітко окреслила, що будь-які спроби рф використовувати механізми WIPO для привласнення української інтелектуальної власності — це грубе порушення міжнародного права, що ставить під загрозу цілісність багатосторонньої IP системи. Відповідно, тут йдеться не лише про "технічне недопрацювання". Це питання стає серйозним інституційним випробуванням для всієї міжнародної IP спільноти — випробуванням колективної здатності дотримуватися принципів міжнародного права та зобов'язань за Статутом ООН.

Ми налаштовані грати в довгу — і перемогти

І завдяки нашій ініціативності вже розпочалося обговорення ефективних механізмів протидії: зокрема — в частині застосування технологій ШІ для блокування в міжнародних реєстрах заявок, які надходять з Автономної Республіки Крим та інших тимчасово окупованих територій, та ідентифікуються як "російські". Іншими словами, йде активна робота над створенням запобіжників, аби міжнародна IP система не перетворилася на інструмент політичних маніпуляцій.

Так само — і всередині країни: зокрема у 2024 році набули чинності нові правила реєстрації ГЗ для українських виробників, затверджені Міністерством економіки. Ці правила адаптовані до європейських регламентів — відповідно, українські ГЗ можуть бути офіційно визнані та захищені на території ЄС.

Не варто очікувати миттєвих результатів. До прикладу, 7 серпня 2025 року, лише через місяць після ґрунтовного обговорення питання реєстрації заявок з тимчасово окупованих територій на Генасамблеї WIPO, Міжнародне бюро опублікувало міжнародну реєстрацію № 1867868 для торговельної марки "МАССАНДРА", в якій неправильно вказано адресу заявника з тимчасово окупованого Криму як адресу з рф. Таких випадків значно більше: відповідно до проведеного Україною аналізу, станом на вересень 2025 року понад 50 міжнародних реєстрацій ТМ, опрацьованих у межах Мадридської системи та оприлюднених у Madrid Monitor, містять неправильні зазначення адрес заявників з ТОТ України. Тому ще раз наголошу: як і будь-яке оновлення міжнародних правових механізмів, це — гра в довгу. І попри всі перешкоди, ми твердо налаштовані на перемогу.

росія перетворила крадіжку інтелектуальної власності на елемент стратегії гібридної війни. Намагаючись позбавити Україну суб'єктності, держава-терорист переписує не лише історію, а й міжнародні реєстри та бази даних. І ми використовуємо всі доступні юридичні механізми, аби зупинити агресора в правовому полі. Ми наполегливо боремося за те, щоб наш голос звучав на кожній глобальній платформі, формуючи світовий порядок денний. Адже на карті стоїть не тільки наша національна, а й міжнародна безпека. І лише разом ми зможемо забезпечити майбутнє, в якому принципи міжнародного права працюватимуть безвідмовно — та їх будуть дотримуватися всі без винятку.

Олена Орлюк, очільниця Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, докторка юридичних наук, професорка кафедри Інтелектуальної власності та інформаційного права КНУ імені Тараса Шевченка.