Зовнішня реклама із фотографіями командирів Трійки з дітьми, а також відео про родини захисників у телеграмі – це друга хвиля рекрутингової кампанії Третього армійського корпусу «Ми тут щоб жити», яка стартувала в серпні. ТСН присвятив кампанії матеріал.

«Ми змістили акцент. У першій хвилі (кампанії «Ми тут щоб жити») вийшли на дискусію про сьогодення: ми воюємо, щоб мати дім. Що на війні попри все можна жити щасливими життям – таку екосистему ми побудували в Трійці. Друга хвиля про майбутнє. Маємо залишити нашим дітям їхню країну, щоб не було соромно перед загиблими побратимами. Якщо ми і наші діти не будемо щасливими, виходить що ціна була марною», – пояснює креативний директор Трійки Влад.

Щоб вийшло щиро, від студійних зйомок відмовились на користь користувацького контенту. Військовослужбовців попросили передивитись сімейні архіви, обрати улюблені фотографії і відео, записати голосові про своїх дітей і батьківство.

Командир Третього корпусу бригадний генерал Андрій Білецький на бордах з трирічним сином Северином. Попри відстань і рідкі зустрічі, Білецький залучений у виховання, прищеплює сину принциповість і сміливість. Він воює, щоб Северин ріс громадянином незалежної і сильної України, здатної себе захистити.

«Зовсім нещодавно Северин вперше намалював свою сімʼю. Андрія зобразив як дуже велику фігуру, розфарбовану синім і жовтим. Ми питаємо, чому так? Малюк каже: «Мій тато як український прапор». В нас він – національний прапор», – розповіла дружина Білецького Тетяна Даниленко.

Усі герої та героїні рекрутингової кампанії – добровольці. Вони не планували ставати військовими, але зробили це, щоб у їхніх дітей був вибір – в якому місті жити, яку професію обрати. Вони на війні, щоб воювати не довелось дітям.

«Дитина буде розуміти, що коли було потрібно, ми не лишились осторонь і пішли захищати країну. Сину судилось бути дитиною військового покоління, але, я думаю, він пишатиметься нами», – розповідає Богдана «Совеня», заступниця командира роти з психологічної підтримки персоналу.

Вона мобілізувалась у квітні 2022 року. На війні зустріла своє кохання, а півроку тому народила сина Владислава. Військовослужбовиця впевнена: народжувати дітей – найбільш мужній вчинок, який зараз може зробити жінка.

«Треба, щоб життя тривало, щоб наших сильних і розумних людей ставало більше... Війна може зруйнувати міста, але не життя в Україні. Кожна народжена дитина – це наша маленька перемога. Це доказ, що ми вистоїмо», – вважає військовослужбовиця.