Але якщо така капітуляція все ж станеться, то лише внаслідок воєнної поразки. Ніякі перемовини, проєкти угод, човникова дипломатія не зроблять цього. Чому? Все, що відбувається після 24.02.22, я давно оцінюю як Третій Майдан. Путінський третій майдан. Так-так, ми звикли, що Майдани — наші, але в ній завжди була друга сторона. Волдеморт. Тому що перший — помаранчевий Майдан, це Волдеморт через Медведчука. Тому що другий — Євромайдан/Революція Гідності, це Волдеморт через Януковича. І ось на свій Третій Майдан Волдеморт мусив з'явитися особисто. Це якраз останні серії Гаррі Поттера, коли справжній Волдеморт більше не міг прикидатися щоденником Тома Реддла чи Квірелом. Все те, що бачимо після вторгнення — бачили на Революції Гідності. Ескалації, хитрощі, обман, підіймання ставок, збільшення жорстокості, втома, апатія, затухання, байдужість, розколи, новий ривок, віра. А бачимо все те саме, бо другою стороною Другого Майдану був не Янукович, а як і Третього Майдану — Путін. Читайте також: Старий імпотентний імперіалізм не може перемогти молодий національний егоїзмЗвісно, все це в загальних рисах, конкретика — відрізняється. Але і перемовний трек  — був; були міністри закордонних справ ЄС на Банковій та угода. І що? Нинішня українська влада, як і тодішня українська опозиція у своїх збірних образах — нікчемні. Ну, не витягувала "трійка" на Солідарність, навіть на Рух не тягнула; а Зе не тягне на Вашингтона чи Черчилля, навіть на Ґолду не тягне.Але в тім то й справа, що ніякі угоди про мир — що тоді, що зараз — не залежать ні від тодішньої опозиції, ні від нинішньої влади. Суспільство — попри все, мудріше принаймні активна частина, і розуміє: без політичного представництва зникне і воно саме, і держава. Тому терпіло безпорадну опозицію, тому терпить і буде терпіти нікчемну владу. Можливо, це базова різниця між нинішнім часом та 1918/22, і саме це дасть нам можливість втриматися на краю провалля. І опозиція тоді, і влада тепер також розуміють (щонайменше — інтуїтивно): те, що в них за спиною — набагато страшніше, ніж те що перед ними. Українці — жахливіші, ніж Трамп та Путін. Читайте також: Зеленському варто подумати, чи не повторює він помилок ЯнуковичаТому, чергові мирні договорняки у 2025 закінчаться, як і візити міністрів на Банкову в 2014. Тим паче Путін ще ніколи не втратив можливості втратити можливість. І зірве все сам. Війна триватиме. Або наш Третій Майдан програє, або Путін нарешті зламає свою ручку.Tertium non datur. Це не лише закон класичної логіки, це аксіома українського буття в майбутньому. Або ж небуття.* Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.