Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Шнайдера.

Загинув Олександр Шнайдер 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Харківській області. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Березнівську міську раду.

Олександр Тихонович народився 6 жовтня 1975 року в селі Зірне, він зростав у багатодітній родині, де виховувалося десятеро дітей. Родина працьовита і дружна – змалку діти підтримували одне одного, допомагали та трималися разом. Із молодих років Олександр захопився будівництвом – справою, якій віддавався з душею і яка стала важливою частиною його життя.

Добрий та щирий, завжди готовий прийти на допомогу, він жив як усі – працював, будував плани, мріяв про майбутнє. Та війна не дозволила здійснити ці прості мрії. Шестеро рідних братів стали на захист України – воюють самі, воюють і їхні діти, а інші допомагають волонтерською працею, продовжуючи справу мужності та відданості Батьківщині.

Старший солдат, інспектор прикордонної служби, машиніст екскаватора відділення фортифікаційного обладнання прикордонної застави відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону ДПС України, захищав Батьківщину з квітня 2024 року.

Загинув воїн 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Харківській області. Поховали захисника 13 грудня 2025 року у рідному селі Зірне.

13 грудня 2025 року Олександр Шнайдер повернувся додому востаннє – «на щиті»… Поховальна процесія розпочалася біля будинку захисника. У Свято-Пантелеймонівському храмі села Зірне відбулась заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі героя. Поховали захисника зі всіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі.

У Олександра Шнайдера залишилися дружина Валентина, син Максим, донька Світлана, а також рідні брати та сестра.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.