Вже років десять я упівока стежу за цікавою дискусією, що точиться в британських медіа та культурній спільноті. Вона то пригасає, то розпалюється знову, і вже налічує з десяток сюжетних ліній, серед яких одна особливо цікава. Якщо коротко, то йдеться про відповідальність публічних театрів перед суспільством.