Чому українці дедалі частіше носять вишивку щодня? Чим вишита сорочка відрізняється від "етноодягу"? Як виглядає вишивка з грибної шкіри? Чому слово "вишиванка" - не таке невинне, як здається? Дизайнерка Наталія Гергелюк в інтерв'ю РБК-Україна дає відповіді на всі ці питання і розповідає про нове життя української сорочки.

Щороку в Україні та за її межами відзначають День вишиванки. Вишита сорочка вже давно вийшла за межі святковості - її дедалі частіше носять у будні, без жодного приводу.

Це стало можливим завдяки переосмисленню історії та зусиллям українських брендів, які адаптують традиційні орнаменти до сучасності. Один із них - Gaptuvalnya, заснований в Івано-Франківську.

У розмові з РБК-Україна засновниця бренду Наталія Гергелюк розповіла про зміну ставлення до вишивки, регіональні відмінності орнаментів, тренди, ціни та еволюцію національного одягу.

– Як змінюється ставлення людей до вишиванок після повномасштабної війни?

– Після початку повномасштабного вторгнення ставлення до вишиванки докорінно змінилося. Інтерес до вишиванки стрімко зріс, і я бачу, як дедалі більше людей починають шукати не просто красиву річ, а зміст. Вони хочуть знати, з якого регіону орнамент, що означають символи, чому саме така кольорова гама. Це новий рівень свідомості.

Ми чуємо історії наших дідусів і бабусь, які потрапляли до в'язниць, заслань і концтаборів тільки за те, що співали українських пісень, говорили рідною мовою або одягали вишиванку. І це надає їй ще більшої ваги. Бо коли ти вдягаєш вишиту сорочку сьогодні - ти не просто одягаєш одяг. Ти несеш світові свою ідентичність.

Особливо зворушливо спостерігати, як молодь відкриває для себе вишиванку. Не як обов’язковий дрес код на 16 травня, а як частину себе. Вони комбінують її з сучасними речами, створюють нову мову моди, яка говорить світу: я українець, і я цим пишаюсь.

– Чи зіштовхуєтеся ви з упередженням, що вишиванка - це щось "консервативне"?

– Так, цей наратив справді існував, і, на жаль, подекуди живе досі. У радянські часи вишиванку вважали проявом "неблагонадійності", вона асоціювалась із націоналізмом і могла стати причиною переслідувань.

У побуті її знецінювали як щось "сільське", "застаріле", щоб відірвати людей від своїх коренів. Це був метод стирання національної ідентичності. Традиційний одяг, мова, пісня - все, що формує нас як народ, мало бути або знецінене, або поглинуте імперським.

Насправді вишиванка - це не про минуле, а про зв'язок. Вона не є консервативною, якщо розуміти її суть: це стиль, символіка, ідентичність. Її можна вписати в сучасний світ настільки органічно, що вона не просто не виглядає консервативно - вона виглядає трендово.

Я часто кажу: традиція - це не про минуле. Це про безперервність. Про зв'язок, який не втрачає сили з роками. Чим більше ми це розуміємо, тим менше залишається місця для стереотипів.

– Яка різниця між вишиванкою, вишитою сорочкою та етноодягом?

– Наші пращури не вживали слово "вишиванка". Вони говорили просто "сорочка". Цей термін з'явився під час радянщини і вживався в зневажливому та принизливому значенні - "хохли в своих вишиванках". Таке ставлення було частиною загальної політики приниження всього українського.

Саме тому ми свідомо відмовляємось від цього слова і повертаємося до справжніх, гідних назв, зокрема, "вишита сорочка".

Щодо етноодягу - це ширше поняття. Це сучасне вбрання, створене за мотивами традиційного костюму: з використанням давніх народних технік, орнаментів, крою, але вже адаптоване до сьогоднішнього стилю життя.

– Як змінюються тренди на вишиванки? Що українці зараз найчастіше вибирають?

– Тренди не оминають і вишитих сорочок. Вони, як і будь-який інший елемент гардеробу, змінюються, відображаючи дух часу. Серед наших клієнтів зараз найбільшою популярністю користуються стримані, лаконічні моделі - з вишивкою "білим по білому". Їх часто обирають як частину повсякденних образів, і мене це дуже тішить. Адже це означає, що вишита сорочка стає не винятком, а нормою - природною частиною щоденного життя.

А от на великі обрядові свята дедалі частіше можна побачити людей у справжніх, автентичних сорочках з різних регіонів - Гуцульщини, Опілля, Слобожанщини... Це неймовірно зворушує. Люди починають глибше цікавитися своїм корінням, вивчають орнаменти, особливості крою, історію кожного регіону. І саме в цьому я бачу головний "тренд" - усвідомленість, яка йде від серця.

Вишиті сорочки, натхненні Опіллям (фото: архів дизайнерки)

– Які сенси закладені у вишиванку сьогодні? Наскільки вони відрізняються від традиційних?

– На мою думку, сьогодні ми закладаємо у вишиту сорочку навіть більше сенсів, ніж це робили наші предки.

Якщо звернутись до етнографічних досліджень, то можна побачити, що вишиті сорочки в минулому були насамперед частиною повсякденного життя. Їх називали буденними - це були прості сорочки з мінімальною кількістю вишивки: лише на манжетах чи комірці.

Окремо існували святкові сорочки, які готувалися до великих подій - з рясною вишивкою на рукавах, зі складною кольоровою гамою, що залежала від регіону. Наприклад, білосніжні сорочки Полтавщини, яскраві гуцульські чи вишиті чорними нитками Борщівські сорочки з сучасної Тернопільщини.

Особливе місце мали так звані сорочки "з голки"- весільні, які шились спеціально до шлюбу, або ж ті, що готувалися на похорон. Їх не можна було одягати в повсякденні дні - це була частина особливого сакрального обряду.

Шиття було важкою, але священною працею. Зазвичай жінки вишивали взимку, коли завершувалися польові роботи й наставали довгі вечори. Незаміжні дівчата готували собі придане: весільні рушники, сорочки як буденні, так і святкові, складали їх у скриню на майбутнє життя.

Сьогодні вишивка - це, з одного боку, повернення до цих глибин, а з іншого - переосмислення. Ми вкладаємо у неї пам'ять про наших предків, біль війни, любов до країни, і разом з тим - сучасну естетику, нове бачення краси, в якому є тиша, смисл і свобода.

– Помітила, що у вас на сайті вишиванки називаються блузками з вишивкою. З чим це пов'язано?

– Ми використовуємо назву "блузка з вишивкою", бо вона ближча до автентичного вживання. У традиційному побуті наші предки говорили просто "сорочка" або "біла блуза", залежно від регіону та типу одягу.

Натомість слово "вишиванка" з'явилося вже в радянський період як наслідок системного стирання української ідентичності. Тоді вишитий одяг був фактично заборонений у повсякденному житті, його використовували лише як декоративний елемент на свята, в офіційних виступах, у фольклорних ансамблях. Вишита сорочка втратила свою функцію живого, буденного одягу. Так і сформувався міф, що це суто сценічний одяг або одяг для селян.

Ми ж навпаки хочемо повернути цьому одягу його справжнє значення: як речі, що жили поряд із людиною щодня, передавалися з покоління в покоління, мали свою глибину й цінність.

– У своїй роботі ви використовуєте мікошкіру, тобто матеріал із грибів і грибниць. Як ви до цього дійшли? Чому для вас це було важливо? Чи плануєте далі працювати в таких експериментальних напрямках?

– Це справді був дуже цікавий і важливий для мене експеримент. Ми створили піджак із мікошкіри - інноваційного матеріалу, виготовленого на основі грибниць - і доповнили його мінімалістичною вишивкою. Колекція отримала назву “Віхи". У цьому проєкті мені хотілося поєднати майбутнє і минуле: технології, які вже змінюють світ, і культурний код, що допомагає нам не втратити себе.

Мікошкіра - це про майбутнє, яке вже настало. Це екологічна, етична альтернатива, яка дозволяє створювати речі без шкоди для природи. А вишивка - делікатна, ненав'язлива - стала для мене “віхами” на шляху: символами, які позначають маршрут і водночас допомагають не загубитися в дорозі. В українській традиції віхи - це орієнтири, що вказували шлях мандрівникові, нагадували, де дім, і як до нього повернутись.

Такі експерименти мені дуже близькі: я вірю в силу поєднання старого й нового, глибинного й сміливо інноваційного. І, звісно, планую продовжувати в цьому напрямку.

Одяг із грибниці та грибів (фото: архів дизайнерки)

– Чи носите вишиту сорочку в повсякденному житті? З чим її поєднуєте?

– Так, звичайно. У моєму гардеробі багато виробів з вишивкою, і я активно ношу їх у повсякденному житті. Якщо це вишита блузка, то поєдную її з джинсами, класичними штанами чи спідницями. Це може бути як легкий денний образ, так і більш вишуканий для зустрічей чи подій.

У теплу пору року практично щодня обираю наші легкі лляні сукні, для мене це найкомфортніший, зручний і водночас красивий одяг. А піджаки - це взагалі must have на міжсезоння: вони ідеально працюють як верхній одяг і додають образу структури, навіть якщо під ним проста лляна сорочка.

– Чи були у вас колекції, натхненні конкретними регіональними орнаментами? Як ви адаптуєте їх до сучасності?

– Так, я завжди шукаю натхнення в українських регіонах, і одна з яскравих колекцій, натхненних традиціями, - це колекція, присвячена Опіллю. Це етнорегіон, який охоплює Галичину та частину Львівщини. Народний костюм цього регіону вирізняється барвистою, рясною вишивкою, а також використанням оксамиту - кептарики, запаски.

У цій колекції ми взяли автентичний орнамент і адаптували його до сучасного стилю. Ми більше попрацювали з формою та силуетами, трансформуючи традиційні елементи, як-от кептарик, в елементи суконь та блузок.

Це дозволило поєднати давні мотиви з новими формами, створюючи водночас вишуканий, але зручний одяг, що може бути частиною повсякденного життя сучасної жінки.

– Чи є у вас історія, коли клієнт чи клієнтка ділилися особливим значенням вишиванки у своєму житті?

– Таких історій справді багато за роки. Виділити якусь одну важко, але є певні моменти, які завжди залишають глибокий слід у серці. Це зазвичай сорочки, які батьки купують для своїх дітей, або весільні образи. Вишиванки для дітей - це не просто одяг, це справжній оберіг, символ батьківської любові та традиції, які передаються з покоління в покоління.

А весільні вишиванки - це особливий момент, коли кожен орнамент, кожна деталь мають своє значення. Ми ретельно підбираємо орнаменти, кольори, адже ці речі створюються з особливим трепетом, з думкою про те, що вони будуть одягати їх на найважливіші моменти життя.

Вишивана сорочка для багатьох стає не просто одягом, а своєрідною "пам'яттю", яка зберігає найкращі спогади і значення. Це безцінно.

– Брендовані сучасні вишиванки доволі дорогі. Розкажіть, з чого складається ця вартість та чому вона висока?

– Вартість наших виробів дійсно може здатися високою, але вона зумовлена низкою факторів, які безпосередньо впливають на кінцеву ціну. По-перше, ми використовуємо тканини, які привозимо з Європи. Всі вони натуральні і високоякісні - це забезпечує не тільки відмінний вигляд, але й довговічність виробів. Крім того, нитки для вишивки також сертифіковані європейськими виробниками, що гарантує високу якість та стійкість кольорів.

Ще один важливий аспект - це вартість пошиву. Вона є значно вищою порівняно з виробами без вишивки, і це не випадково. Технологія крою та обробки вишитих елементів потребує більше часу, уваги до деталей і висококваліфікованої роботи. Всі ці фактори впливають на вартість кінцевого виробу.

Ми маємо великі сподівання на розвиток української промисловості. Це дасть можливість переходити на тканини, виготовлені в Україні, що зробить наші вироби доступнішими для більшої кількості людей, зберігаючи при цьому високу якість.

– У 2024 році вашу вишиванку вибрала Перша леді України Олена Зеленська. Як вона вибирала вишиванку? Чи продається ця модель зараз?

– Це була велика честь для нас! Пані Олена Зеленська вперше з'явилась у вишиваній сорочці нашого бренду на початку 2023 року. Ця модель називається "Гранатова лоза", і вона й досі доступна для покупки. Це одна з наших найпопулярніших моделей, і ми дуже раді, що вона отримала таке визнання.

Олена Зеленська у вишитій сорочці бренду GAPTUVALNYA (фото: instagram.com/gaptuvalnya)

– Як вишиванка може бути частиною глобального стилю? В чому її потенціал для світу?

– Вишиванка вже є частиною глобального стилю та фешн-індустрії. Вишивка, як техніка декору одягу, текстилю, не є винятково українським явищем. Цей вид декоративного мистецтва відомий у всьому світі з давніх часів. Сьогодні ми бачимо, як вишивка активно використовується в колекціях найвідоміших світових модних брендів, таких як Dior, Valentino, Gucci та багато інших.

В Україні ж вишиванка досі іноді стигматизована радянським минулим і сприймається як елемент самоідентифікації або навіть патріотизму. Водночас, на міжнародній модній арені, одяг з вишивкою вже давно став самостійним стилем, що виражає не тільки культуру, але й індивідуальність, естетику та креативність.

Вишиті елементи в колекціях світових брендів (фото надані дизайнеркою)

– Як ви бачите еволюцію вишитої сорочки через 10 років?

– Я маю великі сподівання, що через 10 років вишита сорочка стане абсолютно звичайною частиною повсякденного гардеробу, і я більше не буду чути питання: "А яке сьогодні свято?", коли виходитиму у вишитій сорочці в будній день. Мені дуже хочеться, щоб ми змогли вивести вишиванку за межі святковості та обрядовості, щоб це був не лише одяг для особливих випадків, а й звичайний елемент щоденного стилю.

Вірю, що спільними зусиллями ми перетворимо вишиванку на частину сучасного урбаністичного стилю, який буде асоціюватися з комфортом, елегантністю та національним самовираженням, без необхідності чекати на особливі дати чи урочисті події.

Читайте інтерв'ю РБК-Україна з акторкою Анастасією Цимбалару про те, чи вважає вона комедійні проєкти доречними в умовах війни, та про те, до чого адаптувалася, а до чого й досі не може звикнути.

Також читайте інтерв'ю РБК-Україна з пластичним хірургом Дмитром Слоссером про те, як вибрати клініку пластичної хірургії та лікаря, скільки коштують популярні операції, чи дійсно Туреччина - це "дешево і якісно".