Головне:

• Яка роль президента у Польщі та чому він важливий і для України?
• Хто може прийти на зміну Анджею Дуді?
• Чому жоден з кандидатів не переможе в першому турі?
• Що може змінитися для України після виборів?

На додачу до ворожих східних та північних сусідів Україна отримує все більше проблем на західних кордонах. Відверто проросійські Угорщина та Словаччина вже створюють проблеми там, де тільки можуть. Невдовзі до цього списку може додатися Румунія, де проросійський радикал має шанси стати президентом. Також непрості вибори до парламенту очікуються в Молдові.

На цьому тлі явно виділяється Польща, у якій вже цієї неділі також відбудуться президентські вибори. Хоч, на перший погляд, там для України все складається непогано, є і деякі небезпечні нюанси.

Цьогорічні вибори президента Польщі проходять у специфічних обставинах. Прем'єр-міністр Дональд Туск та його "Громадянська коаліція" разом з партнерами мають більшість у парламенті, і відповідно, сформували уряд. Однак вони не мають всієї повноти влади, адже чинний президент, Анджей Дуда, представляє опозицію і може блокувати парламентські ініціативи.

Не менш важливо, що саме президент відповідає за зовнішню та безпекову політику Польщі.

Водночас для опозиційної партії "Право і справедливість", яка втратила парламентську більшість у 2023 році, президентські вибори – це шанс взяти хоча б частковий реванш та отримати можливість надалі блокувати роботу уряду Туска.

Із цими міркуваннями пов'язаний і вибір кандидатів на виборах. Від "Громадянської коаліції" – популярний мер Варшави Рафал Тшасковський. Декілька років керуючи польською столицею, він може продемонструвати "історії успіху". Ба більше, він мало не став президентом ще на минулих виборах, зовсім трохи поступившись Анджею Дуді.

На противагу йому "Право і справедливість" (ПіС) підтримала неочевидну кандидатуру зі сторони – голову польського Інституту національної пам'яті (ІНП) Кароля Навроцького. Такий вибір був зумовлений кількома причинами.

По-перше, аби зберегти єдність партії, яка тріщить по швах. По-друге, його діяльність в інституті асоціюється з просуванням патріотичної історичної політики. Зазначимо, що ІНП в Польщі є досить впливовою інституцією, а в польському суспільстві є незмінно високий інтерес до історії. І по-третє, Навроцькому менше шкодить антирейтинг ПіС, який виник під час довгого перебування партії при владі.

Трансляція дебатів. На екрані Кароль Навроцький і Рафал Тшасковський (фото: Getty Images)

Згідно з опитуванням IBRiS для Polskie Radio 24, проведеним 10-11 травня, Тшасковський отримує 31,5% підтримки виборців. Навроцький залишається на другому місці з 23,6%.

Ці претенденти є безумовними фаворитами гонки, але варто згадати й інших кандидатів. Вони хоч і не мають шансів на перемогу, але додали драйву кампанії, а часом і прямо вплинули на позиції двох лідерів.

За опитуваннями, третю позицію займає праворадикальний Славомір Менцен із партії "Конфедерація" з 12,6%. За ним – лідер партії "Польща 2050" Шимон Головня з 8,6%, Магдалена Беят від "Лівиці" з 6,3% та Адріан Зандберг від партії "Разом" — 5,4%.

Тшасковський підходить до виборів із рейтингом меншим, ніж він мав перед кампанією. Його популярність впала на цілих 8%. Головним чином, через низку іміджевих провалів.

Приміром, 11 квітня під час дебатів у місті Конське його опонент Навроцький дістав райдужний прапор, який символізує ЛГБТ-спільноту, та поставив його біля Тшасковського. Останній не придумав нічого іншого як відкинути прапорець. Цей жест критики розцінили як свідчення непослідовності. Адже раніше Тшасковський публічно підтримував захист прав ЛГБТ-спільноти і навіть брав участь у "Маршах рівності".

І загалом його виступи на дебатах навряд чи можна назвати успішними. Тшасковському важко було тримати ініціативу і він більше реагував на дії інших кандидатів.

З іншого боку, частина критики сипалася на політика через ті-таки ліберальні погляди та роботу на посаді мера. Особливо активними тут є вболівальники футбольного клубу "Легія Варшава", які регулярно вивішують банери проти нього. Одним з найбільш яскравих виявився напис під час фіналу Кубка Польщі: "18.05. Не допустимо, щоб брехливий веселковий Рафал керував Польщею зі Славеком-наркоманом" (соратником Тшасковського Славоміром Нітрасом - ред.).

"18.05. Не допустимо, щоб брехливий веселковий Рафал керував Польщею зі Славеком-наркоманом" (фото: facebook.com/KonradBerkowiczPL)

Крім того, на рейтинги Тшасковського впливають успіхи та невдачі чинної влади, з якою він асоціюється. "Зараз ми бачимо, що падає підтримка (коаліції - ред.), тому що населення не задоволене тим, як втілюються реформи, як дещо були заморожені цікаві ініціативи, запроваджені ще "Правом і справедливістю". І дуже специфічна політика проводиться, зокрема, і в контексті переслідування деяких членів ПіСу, кримінальні справи відкриваються. А насправді народ не відчуває якихось змін", – зазначив в коментарі РБК-Україна кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Ще більше скандалів виникло навколо Навроцького – і серйозних і не дуже. На початку передвиборчої кампанії випливла кумедна історія з його спробою самопіару. В 2018 році Навроцький, під псевдонімом Тадеуш Батир, написав книгу про історію польської мафії. Пізніше з’ясувалося, що він з’явився на телебаченні з розмитим обличчям і зміненим голосом, представляючись Батиром – аби розхвалити власну роботу видану під справжнім ім'ям.

На телеканалі "TVP3 Гданськ" Батир (Навроцький) казав: "Є історик, який надихнув мене на написання книги. Це перший дослідник, що систематично вивчав організовану злочинність у Польщі. Це доктор Кароль Навроцький". Цей інцидент викликав шквал глузувань та підірвав репутацію Навроцького як чесного кандидата.

У січні 2025 року політика звинуватили у незаконному використанні службових квартир Музею Другої світової війни в Гданську, коли він був його директором. За даними польських медіа, квартири використовувалися не лише для ділових зустрічей, як стверджував Навроцький, а й для його особистих потреб.

Та найбільше шкоди йому завдав інший "квартирний" скандал. На початку кампанії Навроцький стверджував, що має лише одну квартиру, і навіть згадував про це під час дебатів. Та згодом видання Onet встановило, що він разом із дружиною є власниками ще однієї квартири. Подружжя отримало її від пенсіонера-інваліда в обмін на обіцянку доглядати за ним. Як з'ясувалося, чоловік проживав у будинку для літніх людей, а його опікунка звинуватила Навроцького у брехні та несплаті рахунків за комунальні послуги.

Все це не дуже вплинуло на ядро виборців Навроцького – прихильників ПІС. Правоконсервативні медіа Польщі ці скандали подають як спроби влади очорнити кандидата. Проте із залученням тих виборців, які не визначилися або підтримують інших кандидатів, у Навроцького виникають проблеми.

Під час кампанії навіть був момент, коли його ледь не випередив третій кандидат – праворадикальний Менцен, відомий відкрито антиєвропейськими та антиукраїнськими поглядами.

Вже зараз очевидно, що жоден з кандидатів не набере більшості голосів, щоб перемогти у першому турі, тож весь розрахунок робиться на тур другий.

Стратегія Тшасковського в цьому контексті базується на опозиції до Навроцького та помилок попереднього уряду. Разом з тим, він кілька разів змінював акценти у своїй кампанії.

"Тшасковський хотів би бути сильнішим і більш правим, ніж він був раніше. Перший етап стратегії Тшасковського був зосереджений на питаннях безпеки. Але сьогодні він повертається до свого коріння і іноді говорить про більш ліві питання, такі як гендер, ЛГБТ, екологія", – сказав РБК-Україна професор Варшавського університету, політичний аналітик Бартоломей Біскуп.

За його словами, найбільш ймовірно, що Тшасковський отримає голоси від центристського кандидата Шимона Головні та, звичайно, від представників лівого табору: Магдалени Беят та ​​Адріани Зандберги. Але в нього є проблеми із залученням виборців у малих містах та селах. Відповідно, Тшасковський перейшов до більш конструктивної риторики.

"Ці кандидати, Беят і Головня, мають досить велику підтримку, а підтримка Тшасковського зменшилася до рівня "Громадянської платформи", його політичної партії. Тому зараз він дуже доброзичливо ставиться до них", – сказав виданню Біскуп.

Натомість Навроцький сподівається на виборців Менцена, які дотримуються правих та крайньоправих поглядів. Крім того, він наголошує на контактах з іноземними політиками. На початку травня Навроцькому вдалося побувати в гостях у Дональда Трампа, а днями до нього самого завітав ультраправий політик з Румунії Джордже Сіміон, який також бореться за посаду президента у своїй країні.

Хоча за опитуваннями, у другому турі більше шансів на перемогу має Тшасковський, ситуація може змінитися – попереду ще два тижні активної агітації між турами.

"Головне питання сьогодні полягає в тому, наскільки великою буде явка, і скільки виборців з першого туру голосуватимуть у другому. Особливо це стосується прихильників Менцена та "Конфедерації", тому що вони мають наймолодших виборців. А вони дуже нестабільні, і більшість із них не хочуть йти на другий тур", – сказав Біскуп.

Поточна президентська гонка в Польщі була багатою на яскраві моменти та скандали. Один із них стався 30 квітня, коли журналіст (а також кандидат в президенти) Кшиштоф Становський брав інтерв'ю в проросійського суперника, кандидата Мацєя Мацяка, який напередодні сказав, що "захоплюється Путіним".

Першим питанням Становського було: чи він правильно розчув, що Мацяк дійсно захоплюється російським диктатором? На це прихильник Путіна відповів ствердно. Після відповіді журналіст сказав, що ефір завершено, і вийшов зі студії. Розмова тривала всього 57 секунд. Невдовзі після того Мацяк покинув студію, яку одразу почали демонстративно прибирати після нього, не вимикаючи трансляції. Ця історія показує, яким є домінуюче ставлення до проросійських сил в Польщі.

Мацєй Мацяк сам у студії після зірваного інтерв'ю (фото: Getty Images)

У безпекових питаннях серед основних кандидатів панувала майже однакова риторика стосовно України, зазначив виданню Біскуп. Їх позиція випливає, зокрема, із настроїв у польському суспільстві. А серед населення є чітке розуміння, що Росія ще довго буде загрозою для Польщі. Разом з тим, під час дебатів Тшасковський відзначився несподіваною заявою.

"З часу, коли я працював в ЄС, в Європарламенті, я чітко заявляв, що Росія є загрозою, а Україна повинна бути буферною зоною", – заявив політик.

За словами Желіховського, така риторика може бути пов'язана із майбутнім вступом України до НАТО. Кандидат у президенти міг її зробити, зважаючи, що зараз тривають переговори про завершення російсько-української війни, де однією з пропозицій США є призупинення шляху України до альянсу. Та в цілому, Тшасковський є одним з кращих варіантів для України, зазначив експерт.

Водночас Навроцький підтримує мирне врегулювання війни, але вважає, що питання територіальних поступок має вирішувати європейська спільнота разом з Україною.

Але ще в Інституті національної пам'яті політик декларував боротьбу з "бандерівською ідеологією". Також він неодноразово заявляв, що Україна має визнати відповідальність за "геноцид поляків" під час Волинської трагедії. Тож його президентство може означати повернення до практики, коли ті чи інші ініціативи між Україною і Польщею блокувалися через розбіжності щодо історичних подій.

Стосовно українців які перебувають у Польщі, кандидати також орієнтуються на опитування. І тут динаміка невтішна, хоч тема українських біженців і виринає переважно в контексті негативного ставлення до мігрантів загалом. І Тшасковський, і Навроцький – за скорочення соціальних виплат. Разом з тим, все більше українців отримують польське громадянство та самі стають виборцями. І їх голос точно буде враховано під час наступних кампаній.

Загалом же, ці вибори показали, що Польща, як і раніше, розділена, перш за все на рівні цінностей. Тож перед новим президентом постануть не лише безпекові виклики щодо Росії, України і Європи. Йому також буде потрібно якось об'єднувати польське суспільство. Якщо це не вдасться, то на країну неодмінно чекатимуть нові політичні кризи.

При написанні матеріалу використовувались дані опитування IBRiS, заяви польських політиків, публікації Onet, Rzeczpospolita, Gazeta Wyborcza коментрі Станіслава Желіховського та Бартоломея Біскупа.