15 травня канцлер Мерц, виступаючи з першою промовою у цьому статусі перед Бундестагом, заявив, що має намір створити найсильнішу регулярну армію в Європі. Курс на ремілітаризацію Німеччини задекларував офіційно.

«Це відповідає статусу найбільшої та найсильнішої економіки Європи». Усе логічно.

У 2023 році міністр оборони Польщі сказав щось подібне: Варшава збирається побудувати найсильнішу сухопутну армію на континенті. Незважаючи на зміну уряду, цей курс триває. Ба більше: під час виборчої кампанії у Польщі окреслилася дискусія.

Туск заявив, що йому складно говорити на тему сильної німецької армії, але він би хотів, щоб Німеччина озброювалася швидше і краще. Водночас звучать інші думки: не всі раді новому курсу Берліна, бо армія – це двосічний аргумент. Бундесвер може раптово перетворитися на вермахт. І голосити, що ми так не домовлялися, буде пізно. У зв'язку з цим зближення Польщі та Франції в оборонній сфері виглядає як запобіжник не тільки від Росії.

Макрон не раз називав французьку армію «найефективнішою в Європі». Як це виміряти – незрозуміло. Франція справді володіє унікальними компетенціями і замкнутими циклами у ВПК. Але що стосується здатності вести сучасні бойові дії – тут є певний скепсис.

Почасти тому, що до озброєних французів останні 80 років традиційно ставляться з легкою зневагою і упередженням. Разом. Явно намічається конкуренція «найсильніших армій» континенту. Звідси неминучість постійного клінчу при розподілі грошей ЄС.

Франція постійно блокувала ідеї, які могли б радикально прискорити допомогу Україні, у т.ч. – боєприпасами, але де передбачалося фінансування не в ЄС. Позиція Франції має вагу, бо вони платять за себе самі.

Для німців, які платять більше, перерозподіл грошей на користь армії Польщі виглядатиме неорганічним. Що почне провокувати критику. Варшава акцентуватиме статус «форпосту».

Загалом, це пояснює, чому Європа, яка володіє значно більшими людськими і матеріальними ресурсами, не витримає конкуренції у форматі бліцкригу з Росією. Для всіх уже очевидно, що єдиний спосіб швидко і якісно підвищити бойовий потенціал Європи – це оборонний союз з Україною.

Оскільки нам його не пропонують (навпаки – відкрито лунають думки, що Україна має залишитися буферною зоною і війна може йти довго), а маскують різними красивими словами, маятник неминуче почне рух в інший бік – у бік «нейтралітету України».

І тоді група «найсильніших армій Європи» отримає шанс захистити цей статус у творчій дискусії з Кремлем. Думаю, приблизно 2027 року.