Автомобіль, який вміє плавати, сьогодні можна придбати на будь-якому сайті оголошень, а от з літаючими машинами набагато складніше. Журналісти РБК-Україна Авто розповідають, як навчити автівку літати.

Про те, як конструктори адаптують автомобілі для польотів, читайте в матеріалі РБК-Україна.

Якщо всерйоз говорити про польоти автомобілів по небу, то навіть за допомогою літака та парашута це не дуже проста історія. Між тим, свого часу українські заводи випускали машину, яка по штату підкоряла простори всіх трьох стихій – і суходол, і воду, і небо.

У середині ХХ століття військові доктрини багатьох країн світу набули суттєвої трансформації. Разом з застосуванням ядерної (або іншої потужної) зброї далекого ураження територією противника мали масово просуватись наземні війська. І у випадку роботи в оперативній глибині оборони противника це мали бути повітрянодесантні частини – парашутисти. Яким у світлі нових вимог знадобилася мобільність нового рівня.

Тобто десантникам масово потребувалися автомобілі, які могли б разом з ними спускатись з неба на землю. Наприклад, за штатами 1965 р. для одного радянського парашутно-десантного полку було потрібно 112 десантних автомобілів, а всієї повітряно-десантної дивізії – близько 450. І при тому не кожен типовий армійській автомобіль годився для таких завдань. Відтак, конструктори змушені були при створенні і модернізації нових серійних машин враховувати умови десантування.

Коротко розповімо, в який спосіб автомобілі десантуються з літака. Так, для цього використовується парашут, точніше, ціла парашутна система з кількох куполів – витяжного, стабілізуючого, та як правило кількох основних – у кількості залежно від маси авто.

Крім того, слід розуміти, що просто на колеса після приземлення автомобіль зазвичай не падає. Машина опускається з неба на особливій десантній платформі, яка має зверху ту саму багатокупольну парашутну систему, а знизу – порохову гальмівну систему, повітряні або стільникові амортизатори. Які гасять кінетичну енергію і платформа контактує з грунтом більш-менш м’яко.

І попри ці заходи, швидкість опускання платформи при посадці сягає 6 – 12 метрів на секунду. Тобто автомобіль доволі відчутно б’ється о землю при посадці.

Одночасно військові вимагали, щоб машини перед завантаженням на борт літака не потребували якихось робіт так би мовити, з консервації систем. Тому що час на активацію автомобіля екіпажом після приземлення давався обмежений. Наприклад, за одним з нормативів екіпаж, який спускався на парашутах окремо від машини, мав знайти її на землі і запустити в дію за 10 – 15 хвилин після приземлення. Щоправда, для пришвидшення процесу пошуку машини десантні платформи часто мали спеціальний радіопередатчик, який водій міг запеленгувати спеціальним приймачем.

Отже, що відрізняє автомобіль, який може десантуватись на парашутах з літака?

• Особливо міцна ходова частина (підвіска коліс і кермове управління);
• Особливо міцний паливний бак, який має витримати динамічний удар маси пального при контакті з грунтом. В деяких машин обумовлювалася ступінь його заповнення перед польотом, і тільки на найкращих моделях дозволялась повна заправка баків;
• Карбюратор з ефективною системою розбалансування поплавцевої камери (бензинові мотори старих поколінь);
• Габарити, які дозволять поміщати машину на платформі у доволі тісній вантажній кабіні літака (найчастіше давалося взнаки обмеження по висоті – на рівні 2,4 – 2,6 м).

Цікаво відзначити, що деякі стандартні армійські вантажівки підпадали під більшість вимог і без додаткового доопрацювання. Але в історії вітчизняного автопорому є кілька випадків, коли через габаритні обмеження у кабіні літака доводилося випускати окремі десантні модифікації вантажівок з … кабіною типу кабріолет.

Ще один цікавий момент – конструктори намагалися не просто створити десантні машини міцними, а розраховували їх так, щоб вони могли витримати не одну, а кілька висадок на парашутах. Відомо навіть, що в гарантійних умовах на армійську вантажівку враховували кількість десантувань, щоби дати гарантію на роботу машини і після них.

Серед машин, які можна побачити в наші дня в українських автомобільних музеях, є кілька моделей, адаптованих до десантування з неба. Зокрема, це амфібія Луцького автомобільного заводу ЛуАЗ-967, відома у військах як транспортер переднього краю ТПК. Відомо, що ще під час створення ТПК його  енергомістку ходову оригінальної конструкції доводилося допрацьовувати, аби м’які торсіони витримували стрибки з парашутом.

При підготовці статті були використані матеріали відкритих джерел.

Нещодавно РБК-Україна розповідало, як неправильний бензин впливає на автомобіль та як виправити ситуацію.